ДНЗ № 51 "Барвінок"

rainbow

Поради батькам

 

ПРАВИЛА ДЛЯ БАТЬКІВ ДНЗ № 51

 

"Відвідування дитиною дошкільного закладу не звільняє сім'ю від обов'язку виховувати і розвивати ії в родинному колі".
(Ст. 7 п .3 Закону про дошкільну освіту та виховання)

 

1. Загальні положення.
1.1. Батьки або особи, які їх замінюють (далі -батьки), є учасниками освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі (далі- дошкільний заклад)
Батьки несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, за збереження їх життя, здоров’я, людської гідності.

2. Права батьків.
2.1 Батьки мають право:

 

  • вибирати дошкільні заклади та форми отримання дошкільної освіти
  • та виховання для дітей дошкільного віку, що не заперечує чинному законодавству;
  • обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування дошкільного закладу;
  • звертатись до відповідних органів управління освітою з питань розвитку, виховання і навчання своїх дітей;
  • на пільги на харчування;
  • вносити пропозиції щодо покращення роботи дошкільного закладу;
  • на додаткові освітні платні послуги та відмовлятись від запропонованих послуг;
  • приймати участь у заходах дошкільного закладу;
  • брати участь у поліпшенні організації освітнього процесу та зміцненні матеріально-технічної бази дошкільного закладу;

 

3.Обов’зки батьків.
3.1.Батьки зобов’язані:

 

  • виховувати у дитини любов до України, повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського народу, дбайливе ставлення до довкілля;
  • постійно дбати про фізичние здоров’я дитини, її психічний стан, створювати належні умови для розвитку її природних задатків, нахилів та здібностей;
  • поважати гідність дитини;
  • виховувати у дитини працелюбність, шанобливе ставлення до старших за віком;
  • виконувати режим дня дошкільного закладу;
  • приводити дитину добре вимитою, одягненим в чистий одяг (одяг повинен бути зручним, відповідати погодним та сезонним вимогам), підстриженими, з обрізаними нігтями;
  • батьки не повинні входити до групових кімнат без потреби;
  • стежити за реальним станом здоров’я дитини;
  • не давати, не одягати дитині зайві предмети, які можуть зашкодити життю та здоров'ю дитини;
  • не приносити продукти харчування, з метою попередження харчових отруєнь, алергічних реакцій у дітей;
  • забезпечувати систематичне відвідування дитиною дошкільного закладу;
  • своєчасно повідомляти дошкільний заклад про можливість відсутності або хвороби дитини;
  • приводити дитину при наявності довідки від дільничого лікаря або стаціонара з зазначеням діагноза хвороби або причини відсутності. Якщо дитина відсутня три дні і більше - приймається при наявності довідки від лікаря про стан здоров'я;
  • діти, які відсутні 1 місяць з поважних причин (відпустка батьків, лікувально-оздоровча путівка) приймаються з довідкою від лікаря після огляду старшої медичної сестри дошкільного закладу;
  • приводячи дітей до дошкільного закладу, батьки зобов’язані передавати дитину вихователеві. Ввечері вихователі зобов’язані передати дитину батькам;
  • не забирати дітей в нетверезому стані;
  • дотримуватись правил дорожнього руху;
  • бути прикладом для своїх дітей;
  • своєчасно в установленому порядку вносити плату за харчування дитини в дошкільному заклад;
  • відвідувати батьківські збори;
  • виконувати поради - рекомендації працівників закладу щодо виховання та навчання дітей;
  • бути взаємоввічливими, дотримуватись морально-етичних норм у спілкуванні.

Ми разом з Вами зацікавлені у всебічному розвитку вашої дитини !!!

 

Здорова людина – найдорогоцінніший витвір природи”

 

Томас Картель

 Здоров?я – це не тільки відсутність захворювань, травм, фізичних дефектів. Здоров?я – більш широке поняття, під яким розуміють стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя. Здоровим можна вважати лише того, хто здібний до трудової та творчої діяльності, до повноцінного виконання соціальних функцій, до розвитку духовних здібностей. Всім відомо, що основи здоров?я закладаються в період раннього та дошкільного дитинства, то ж збереження, формування та зміцнення здоров?я кожного малюка є пріоритетним завданням суспільства, родини та дошкільного навчального закладу. Для реалізації цього завдання особливо важливо сформувати ставлення до власного здоров?я і знання про нього, оздоровчі уподобання, інтереси, потреби та життєві звички. Феномен здоров?я був предметом дослідження багатьох учених і розглядався у кількох аспектах: філософському, медико-біологічному, соціально-педагогічному. Категорію „здоров?я” дослідники визначають як інтегративну якість повноцінного гармонійного людського буття в усіх його вимірах та аспектах. 

Дошкільний вік ваших дітей – це важливий період для виховання й розвитку тих умінь і навичок, які слугуватимуть їх здоров?ю все життя. І не менш важливий період для закладання підвалин міцного здоров?я, здорової психіки, моральної стійкості, гармонійного розвитку, уміння і потреби саморозвитку. Дитині необхідні розумні правила і обмеження, які поступово з?являються в їхньому житті. Соціальне спілкування, їх розвиток неможливі без передачі їм батьківських знань. Саме батьки закладають основи життєвої компетентності своєї дитини, допомагають своїм чадам опановувати складну науку життя. 
Здоровий спосіб життя для дітей дошкільного віку визначається такими параметрами: 
- дотримання режиму дня; 
- належне оволодіння культурно-гігієнічними навичками; 
- раціональне харчування та культура споживання їжі; 
- дотримання рухового і повітряного режимів; 
- режим активної діяльності та відпочинку; 
- профілактичні заходи для збереження здоров?я; 
- духовний розвиток і гармонійні стосунки з довкіллям та із самим собою; 
- душевний комфорт і психологічна рівновага. 
Здоровий спосіб життя – це сформованість психологічної установки на збереження, зміцнення та примноження власного здоров?я та здоров?я оточуючих, активна діяльність індивіда в цьому напрямку. 
Здоровий спосіб життя – не просто сума засвоєних знань, а стиль життя, адекватна поведінка у різноманітних ситуація. 
Навчити дитину змалечку берегти своє здоров?я - завдання батьків. Наш валеологічний порадник допоможе Вам виховати у дитини  прагнення бути здоровим, дорожити здоров?ям та цінувати його. 

 

БАТЬКИ - ПРИКЛАД ДЛЯ ДІТЕЙ.

1. Будьте гарним прикладом для своїх дітей у ставленні до власного здоров?я. 
2. Ведіть здоровий спосіб життя. 
3. Займайтесь фізичною культурою, виконуйте вранці вправи ранкової гімнастики. Виробляйте сталу звичку та потребу в цьому. 
4. Практикуйте вдома певну систему оздоровлення всіх членів родини, в тому числі й дитини. 
5. Налагодіть у сім?ї активно-динамічний відпочинок. 
6. Організовуйте сімейні прогулянки на природу, щоб змалечку привити дітям бережливе ставлення до навколишнього середовища. 
7. Пам?ятайте, що здоровий спосіб життя – це правильно організована діяльність, сприятливі умови побуту, активний відпочинок і здоровий мікроклімат у родині. 
8. Не паліть і не пийте спиртних напоїв у присутності дітей. Пам'ятайте! Діти схильні імітувати ваші дії в дитячому садку. 
9. Формуйте у дітей світоглядно-оздоровчу поведінку на основі реалізації принципів: пізнай себе, створи себе і допоможи собі сам. 
10.Впроваджуйте різноманітні форми роботи з валеологічного виховання, спрямовані на формування в дітей уявлень про правила безпечної поведінки під час ігор, про можливості людського організму, про користь рухової активності, здоровий спосіб життя. 
11.Застосовуйте вдома різні профілактично - корекційні вправи з олівцями, скакалками та іншими підручними предметами. 
12.Привчайте дітей щоденно піклуватися про своє здоров?я: 
- виконувати різні фізичні вправи; 
- правильно харчуватись; 
- загартовуватись; 
- спілкуватися з друзями; 
- дотримуватися особистої гігієни; 
- дотримуватися режиму дня; 
- знаходити час для розваг на свіжому повітрі, дивитися цікаві телепередачі, користуватися бібліотекою і т. д. 

 

ЕМОЦІЙНИЙ КОМФОРТ 

1. Створюйте в сім?ї комфортне середовище для дитини. Любіть її. Не забувайте про тілесний контакт із нею. Знаходьте радість у спілкуванні з нею. 
2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості. 
3. Адекватно реагуйте на негативні емоційні вияви дитини. 
4. Задовольняйте природну потребу дитини в емоційній безпеці. 
5. Вчіть дитину дотримуватись порядку, пояснюючи його важливість для збереження позитивних емоцій. 
6. Запобігайте виникненню депресивних станів. 
7. Формуйте в дітей відчуття власної досконалості (усвідомлення образу „я”, самооцінка, рівень домагань, особистісні очікування), потребу в постійному самовдосконаленні. 
8. Наповніть свою душу й серце любов?ю до всіх і до всього. Передавайте це дітям. Більше всміхайтеся. Це запорука здорової сім?ї, особистого здоров?я – вашого й ваших дітей. 
9. Не робіть за дитину те, що вона у змозі зробити сама. Вона може і надалі використовувати вас як прислугу.10.Не читайте дитині нотацій і не кричіть на неї, інакше вона буде змушена захищатися, прикидатися глухою. 
11. Змиріться з тим, що дитина любить експериментувати. Так вона пізнає світ. 
12. Дитина вчиться на власному досвіді, тому не слід оберігати її від наслідків власних помилок. 

13. Заохочуйте допитливість дитини. Якщо ви спробуєте спекатися її, коли вона ставить відверті запитання, дитина шукатиме відповіді на стороні. 
14. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її уважно, із розумінням, не перебиваючи і не відвертаючись. Не дайте їй запідозрити, що вас мало цікавить те, що вона говорить. 
15. Не ставте занадто багато запитань і не встановлюйте безліч правил для дитини: вона не звертатиме на вас уваги. 
16. Нехай дитина дає волю своїм фантазіям. Жива уява – дарунок, властивий дитинству. Ніколи не придушуйте його! 
17. Поява дитини в родині може викликати кризу в житті старшої дитини. Ставтеся до дітей однаково. Старша дитина повинна знати, що ви любите її ні трохи не менше, ніж інших дітей. 
18. Гарний спосіб припинити сварку між дітьми – перемінити обстановку, відволікти їх. 
19. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, любіть її такою, якою вона є. Якщо ви хочете розвинути в дитини певні якості, ставтеся до неї так, ніби вони вже є. 
20. Кращий спосіб виховати відповідальність і впевненість у собі – надати дитині можливість самостійно приймати рішення. 
21. Не поправляйте дитину в присутності сторонніх. Якщо ви скажете їй усе спокійно, віч-на-віч, вона зверне набагато більше уваги на ваше зауваження. 
22. У стосунках із дитиною не покладайтеся на силу. Це озлобить її і привчить до того, що зважати слід лише на силу. 
23. Знайдіть будь-яку галузь реальних успіхів, підкреслено виділяйте таку діяльність, у якій дитина успішна, може самореалізуватися, самостверджуватися, переживати успіх і пов?язані з ним позитивні емоції, знайти втрачену віру в себе. 
24. Проаналізуйте разом із дитиною (у вільній ненав?язливій формі) можливі варіанти подолання тих, чи інших складних ситуацій повсякденного життя, які часто зустрічаються або можуть зустрітися дитині. 
25. Виховуючи дитину, не забувайте про її темперамент та особливості психічних проявів у зв?язку з цим. 

 

            Що провокує стрес у дитини?

 

 Значною мірою відрив від матері, адже мама – це головне, що було у малюка, вірніше , є і буде… Точніше, це просто «три кити», що утримують на собі малюка.

І раптом… раптом мама залишила його. Узяла й «обміняла»на роботу і цим «перекрила кисень». Його неповторна мама у світі знайшла собі якусь роботу і кинула його напризволяще серед жахливої нової обстановки і незнайомих йому дітей , яким немає діла до нього. І щоб у цій новій обстановці протриматись, йому необхідно тут поводитися не так, як удома. Але він не знає цієї нової форми поведінки і через це страждає, боячись, що щось зробить не так. А страх  підтримує стрес, і утворюється хибне коло , яке, на відміну від усіх інших кіл, має точний початок – відрив від матері, розлука з матір’ю.

Отже, розлука – страх – стрес – зрив адаптації – хвороба…Але все це , зазвичай, властиво дитині з важкою або несприятливою адаптацією до дитсадка.

Педагогам, що працюють з дошкільнятами, потрібно не забувати самим і вміти пояснити батькам, що існує прямий зв’язок між адаптацією малюка в дитячому колективі та його «історією розвитку».

Наведемо анамнестичні фактори ризику, що ускладнюють адаптацію дитини до дошкільної установи.

1. До пологів (антенатальні фактори)

- Токсикоз I і  II половини вагітності.

- Гострі та інфекційні захворювання матері в період вагітності.

- Загострення хронічних захворювань матері в період вагітності.

- Прийом лікарських препаратів мамою під час вагітності.

- Стресові ситуації у матері в період вагітності (конфлікти на роботі, у сім’ї, сумні вболівання).

- Вплив професійних шкідливих факторів на матір у період вагітності.

- Часте вживання алкоголю батька перед вагітністю матері.

- Паління матері в період вагітності.

2.     Під час пологів (інтранатальні фактори)

- Ускладнення в пологах.

- Наявність асфіксії різного ступеня тяжкості.

- Травма під час пологів.

- Хірургічні втручання під час пологів. Несумісність резус – фактором в матері й дитини.

3.     Після пологів (постнатальні фактори)

- Недоношеність або перекошеність дитини.

- Велика маса тіла (вага більше 4 кг).

- Хвороба у перший місяць життя.

- Вживання алкоголю та паління матір’ю під час грудного вигодовування.

- Штучне вигодовування дитини.

- Фонові захворювання у дитини (рахіт, діатез, гіпотрофія, анемія)

- Часті ГРВІ, гострі інфекційні захворювання у дитини до трьох років.

- Наявність хронічних соматичних і вроджених захворювань (пієлонефрит, вроджений порок серця).

- Затримка нервово-психічного розвитку.

- Незадовільні матеріально-побутові умови життя.

- Відсутність загартовувальних заходів

- Невідповідність домашнього режиму режимові в новому для дитини дошкільному закладі.

- Конфліктні стосунки в сім’ї.

- Відсутність батька або матері у дитини.

- Неправильне виховання дитини в сім’ї: гіперопіка, гіпоопіка.

 

ГАРНИЙ НАСТРІЙ З САМОГО РАНКУ

 

ДЛЯ ДОРОСЛИХ

    Прокинувшись зранку нам часом буває складно зарядитися бадьорістю й енергією. Але саме ранковий настрій вплине на подальше Ваше самопочуття та емоційний стан. Тому щоб весь день зберігати бадьорість духу та гарний настрій, необхідно підзарядитися нею з самого ранку. Нижче я даю кілька рекомендацій.

 

Використовуйте їх і бадьорість точно стане Вашим союзником у денних клопотах. 6 порад хорошого настрою на весь день.


1. Перше - це як ви просинаєтесь. Ні в якому разі не варто вставати з ліжка швидко, різко і відразу його стелити. Необхідно відлежатися, я не кажу вже про те, щоб виспатися. А також прогавити. Позіхайте, потягніться лежачи. Повільно підніміться, сівши на ліжко. Ще раз позіхніть і потягніться сидячи і тільки потім вставайте.


2. Тепер Вам потрібно «зустріти» день. Скажіть про себе або вголос (як Вам зручно): «Сьогодні чудовий день! Сьогодні зі мною відбувається тільки найкраще! »І так кілька разів. А коли йдете вмиватися і чистити зуби, то вимовляєте «Я собі подобаюся. Я щаслива людина. Я здорово (назвіть, чим Ви займаєтеся)». Можете вимовляти щось своє. Головне, щоб ці твердження свідчили про те, що день принесе Вам успіх, що у Вас виходити якісь заплановані справи, що Ви будете виглядати чарівно.


3. Постійте кілька хвилини біля дзеркала і посміхайтеся, дивлячись на себе. Відомо, що почуття не лише народжують емоції, але й навпаки. Якщо Ви посміхаєтесь, то викликаєте в собі самі позитивні почуття. При усмішці Ваше обличчя розслаблюється, розгладжуються зморшки. Постарайтеся зафіксувати цю посмішку, щоб продовжувати посміхатися коли Ви пішли снідати. Якщо не виходить тримати посмішку (припустимо, що Ви не усміхнена людина), то не треба. Проте все одно намагайтеся посміхатися кожен раз, коли підходите до дзеркала. Особливо якщо у Вас якісь неприємності. У житті все суцільна суєта, як казав мудрий цар Соломон. І абсолютно ні до чого не треба ставитися серйозно. Посмішкою Ви нагадуєте собі, що Ваші турботи - тільки гра дорослих дітей у «розумників».


4. Перед сніданком випийте дві склянки або одну велику чистої (тільки не кип'яченої) води. Вода заряджає енергією. Вона потрібна організму постійно. Якщо Ви протягом дня лише п'єте каву і чай на сніданок, обід, вечерю і в перервах, то позбавляєте організм маси енергії, висушує його. Як можна частіше пийте воду. Зробіть це прямо з ранку і Ваш тонус неодмінно підвищиться.


5. Слухайте улюблену музику. Навіть якщо Ви людина середнього віку і ходите на роботу - купіть навушники. Весь час думати про повсякденні турботи не можна. Якщо Ви бізнесмен, то вистачить під час дороги слухати лекції про те, як зробити свій бізнес ще прибутковішим. Послухайте краще улюблену музику. І знову Ви відчуєте радість всіх земних турбот і розслабитеся.


Отже, я перерахую ще раз всі рекомендації: вставайте з ліжка повільно, потягуючись і позіхаючи; зустрічайте день позитивними твердженнями; посміхайтеся у дзеркалі; пийте багато чистої води з ранку; послухайте улюблену музику. Ці речі банальні і проробляти їх не складно. Так Ви з самого ранку зарядитесь бадьорістю і гарним настроєм.


Ах, так. .. ще одне! Якщо ранок видався гарний, постійте хвилин 5 на балконі, розглядаючи дерева і ранні сонячні промені. ..

 

ДЛЯ МАЛЯТ

 

Здавалося б, яка маленька проблема! Подумаєш, малюк важко засинає... А з ранку його не витягнеш з ліжка! Але для багатьох батьків саме з важкого підйому починається кожний робочий день. І закінчується такий день тим, що малюк ніяк не хоче заснути. Він просить почитати, посидіти з ним поруч, проспівати пісеньку, і так триває довго-довго.


Важке ранкове пробудження найчастіше пов'язане з порушенням режиму дня. Якщо малюк не спав вдень, пізно влігся ввечері, так ще й заснув не відразу, от Вам і результат. Але ж, якщо пам'ятаєте, передача «На добраніч, діти!», що демонструвалася по телевізору в нашому дитинстві, закінчувалася в 21.00, і передбачалося, що відразу ж після її перегляду діти йдуть спати. Сьогодні ж батьки дуже рідко дітей укладають спати в цей час. Та й перед сном вони дивляться зовсім інше: новини разом із батьками, або американські мультфільми. Денний сон теж буває далеко не у всіх малят. Є такі діти, які вже із трирічного віку відмовляються від денного сну. Тому, якщо Ви хочете, щоб малюк легко і з гарним настроєм прокидався зранку, відрегулюйте його режим сну та пильнуйте за цим протягом дня.


Коли ви будите дитину зранку, не кричіть голосно, не стягуйте з неї ковдру. Пробудження повинне бути повільним і спокійним.


Увімкніть неяскраве світло, неголосну музику, погладьте малюка, покличте його тихенько на ім'я. Щоб день минув добре, нехай дитина, ще лежачи в ліжечку, зробить декілька вправ-потягувань. Відразу підхоплюватися з ліжка теж не потрібно, можна опустити ніжки й трошки посидіти, а вже потім переходити до активніших дій. Через декілька хвилин, коли дитина зовсім прокинулася, можна увімкнути яскравіше світло і гучніше музику, зробити з дитиною зарядку. Тоді бадьорість і гарний настрій забезпечені Вам обом на весь день.


Щоб полегшити маляті засинання, можна придумати свої «сонні правила».


Наприклад, увечері в той самий час разом із дитиною відправляйтеся подихати свіжим повітрям хоча б на двадцять хвилин. Після повернення можете пограти в спокійні ігри (настільні) або почитати книжку. Якщо ж малюк дуже наполягає на перегляді мультфільму, можете запропонувати йому короткий мультсеанс (не більше 10-15 хвилин). Але мультфільм повинен бути добрим та обов'язково із гарним кінцем.


Якщо дитина боїться темряви або просить не замикати двері, прислухайтеся до такого прохання. Можливо, саме страхи і тривоги заважають їй швидко заснути. Нехай там, де вона спить, горить неяскраве світло. Ви зможете його вимкнути, коли дитина засне.


Прагніть до того, щоб дитина засинала в гарному настрої. Не сваріть її ввечері, не карайте, інакше вона буде хвилюватися і не зможе заснути. Ще гірше, якщо дитина засинає в сльозах. Тоді, швидше за все, уночі її будуть мучити кошмари, і вона зовсім не виспиться.


Посидьте поруч, погладьте малюка, зробіть йому приємний масаж. Якщо він просить, візьміть його на руки і трішки покачайте, так Ви створите дитині відчуття спокою та захищеності.


Всі діти люблять засинати з м'якими іграшками. Нехай у Вашої дитини буде така іграшка саме для сну.


Скажімо, ведмедик, з яким добре засинати. Беріть його із собою, якщо подорожуєте, підкладайте дитині, якщо вона ніяк не може заснути.


Казка, прочитана мамою або татом на ніч тихим голосом, заколисує дитину і налаштовує її на спокійний сон. Колискова пісенька ніби говорить маляті: «Спи спокійно, мама поруч, мама тебе любить».


Не вкладайте малюка спати голодним або, навпаки, відразу після вечері. Провітріть спальню перед сном. І якщо Ви звикнете дотримуватися цих нехитрих правил, Ваше маля міцно і солодко засне.


Як зробити так, щоб пробудження і засинання були легкими?


1. Дотримуйтеся режиму дня
2. Не позбавляйте малюка денного сну
3. Перед сном грайте з дитиною в спокійні ігри
4. Співайте колискові
5. Ніколи не сваріть маля перед сном
6. Дайте дитині м'яку іграшку
7. Не будіть дитину різко
8. Перехід від сну до пробудження повинен бути поступовим.

Щаслива сім‘я.Яка вона?
Чи був правий Л.М.Толстой, коли стверджував, що всі щасливі сім’ї схожі, а нещасливі – нещасні по-своєму?

  •  За якими ознаками визначаєте, щаслива це сім’я чи ні?
  • Який стиль сімейних відносин вважаєте ідеальним?
  • Що, на ваш погляд, найголовніше у сімейному житті?
  • Яке місце у сім’ї займають діти?
  • Чи можна по зовнішньому вигляду дитини встановити, з якої вона сім’ї?
  • Труднощі, які переборює сім’я протягом свого існування згуртовують чи роз’єднують сім’ю? 

Свою точку зору аргументуйте прикладами з власного життя.


Обговорення педагогічних ситуацій


Ось дві розповіді жінок про своїх чоловіків:
Зовні наша сім’я благополучна.
Чоловік не п’є, не курить, зарплату всю – додому. Діти вчаться добре. Але немає в сім’ї духовного ладу, спільних інтересів, немає нічого, що об’єднувало б нас.
Чоловік нічого не любить, нічого не хоче, крім телевізора. За дітьми дивитись не бажає , розмовляти не вміє, читання літератури до теми виховання вважає гаянням часу, каже: “Я все знаю”.
Коли ж він у напівдрімоті проводить вечір біля телевізора, я перевіряю, чи вивчив англійські слова син-шестикласник, стежу за тим, як дочка-першокласниця виводить криві літери, а сама думаю, що приготувати на завтра на обід, де у кого відірвався ґудзик, що треба випрати. І так майже щодня. 
Каже майже, тому що буває: чоловік і на кухню до мене зайде, і до дітей у щоденники загляне, але це дуже рідко. Частіше він замикається у собі, щоб його ніхто ні про що не питав.
Мабуть, я не відправила б вам листа, коли б не діти. Син у нас росте неорганізований, також нічого не любить і не вміє, йому скоро тринадцять. Раніше любив читати, тепер і книжки закинув. Як і батько, надає перевагу телевізорові.
Та якщо не під силу більше переносити висиджування або вилежування чоловіка перед телевізором, вибухаю і – черговий скандал. Лаюсь, правда, я, а чоловік скаже кілька слів, сповнених презирства, і відвернеться до стіни.
Всі роки я билася над проблемами виховання дітей сама. Через не досвідченість робила багато помилок. А чоловік і пальцем не покивав, щоб допомогти, підтримати, разом щось обміркувати. Він вважає, що всі риси характеру закладені в генах і нічого не виправляється. Ось такий те­оретик, що влаштувався перед телевізором.
Не знаю коли, але син одного разу відчув цю відчуженість батька, а мою немічність, наш розлад. Син постійно грубий з сестричкою, вона ж у відповідь огризається. Наодинці намагюсь присоромити Вітю, весь час стараюсь помирити дітей. Але син мене не слухає, починає не слухати і дочка. Мені дуже важко. Інколи починаю умовляти себе: змирися, скільки жінок самі везуть сімейний віз при чоловікові. А як можна змиритися з байдужістю?


1. Чи можна вважати благополучною сім’ю, в якій вихованням дітей займається лише один з батьків?
2. Як позначається на формуванні особистості дитини участь у вихованні тільки одного з батьків?
3. Поділіться досвідом вашого спілкування з дітьми у сім’ї.


Перші роки нашого життя були нелегкими: двоє малих дітей – Світлана і Олексій, а допомогти нікому. Мати Віктора, яка жила з нами, сама потребувала догляду. Я тоді не працювала. Вітя годував сім’ю .Віктор приходив додому з роботи втомлений, але ніколи не бачили ми його сердитим або незадоволеним. І звідки бралися в нього сили займатися дітьми? Вони навперебій розповідали йому про свої справи, про все радилися з ним.
Світлана і Олексій не тільки знали, що тато хороший виробничник, йому шана, вони власними очима бачили його працелюбність: чоловік завжди допомагав мені по дому. Усе робили ми разом. Усе було йому по плечу. Ніби він ніколи і не втомлювався. І все добро, що в нього , він передавав своїм дітям. Вони бачили, який він справедливий, турботливий. Його мати прожила з нами двадцять вісім років. Недавно її не стало. І ось за всі ці роки ні я ні діти не чули, щоб батько заговорив зі своєю матір’ю роздратовано. І не дивно, що діти також не грубили бабуні.
Дочка Світлана працює старшим інженером. Добра господиня. Її чоловік – Сергій – допомагає їй у всьому. Любить свою сім’ю, у них двоє дітей. Ми жили всі разом, і зять, мабуть, брав приклад з чоловіка мого. Сергій завжди говорить: У нас батько – ідеал.
У синові Олексієві я також бачу якості, що передав йому батько. Любить будь-яку працю з самого дитинства. Спокійний, витриманий, робити вміє по дому все, як тато. Непогано грає в шахи – батько навчив, коли йому було ще вісім років. Захоплюється Олексій і музикою, добре грає на баяні. Ще він – фотоаматор. Це все – від батька. Дружина Олексія Лариса, також інженер. Живуть вони добре, виховують маленького сина.
Мої діти гордяться своїм батьком, як і раніше люблять і вважають його першим порадником з будь-якого питання. Побільше б таких батьків з яких діти брали б приклад, особливо сини.


1. Проаналізуйте описані в цьому листі факти. У чому секрет поваги дружини і до дітей і до батька?
2.Що таке батьківський авторитет? Які шляхи його утвердження?
3. Критично оцініть чи користуєтесь ви у дітей авторитетом? Як ви утверджуєте свій авторитет?

 

 Памятай, батьку!

  • Турбуйся про те, щоб дитяче серце не стало грубим, злим, холодним, байдужим і жорстоким в результаті виховання. 
  • Фізичне покарання – це показник не тільки Вашої слабості, розгубленості, безсилля, але і педагогічного без культур`я. Ремінь і тумак вбиває в дитячому серці витонченість і чутливість, розбещують людину одурманюють її „ядом” брехні.
  • Не ставте Вашу дитину в становище, коли вона змушена оборонятись брехнею ! 
    Говоріть з дитиною так, щоб не заливалось ніякого сумніву в тому, що Ви керуєтесь турботою за неї, а не бажанням відмахнутися, образити”
  • Будьте до кінця навіть в дрібницях правдивими і чесними із своїми дітьми. Незначну домішку брехливості, штучності дуже чітко помічають діти.
  • Не забувайте поділитися із своїми дітьми удачами і невдачами на роботі , і вони будуть ділитися з вами своїми таємницями, будуть чекати Вашої поради, підтримки.
  • Навчіть Вашого сина чи доньку, що іграшковий автомобіль з поламаними колесами, ведмідь з відірваним вухом страждають від болю так само, як поранена птиця – це народжує у дитини чуйність і добре серце
  • Пам`ятай , батьку ! Вашу дитину виховує кожна хвилина життя, кожен куточок землі, кожний Ваш крок, слово, справа , з якими його особистість стикається ніби випадково, мимохідь.
  • Використовуйте основні методи виховання: переконання, вправи, стимулювання, заохочення.
  • Не забувайте підвищувати свою педагогічну майстерність виховання, читайте статті і твори про виховання Ваших дітей.

 

 Памятай, мати!

  • Люби свою дитину, але не розбещуй, не груби. Розбещення дитини найчастіше у відсутності заняття. Розбещити дитину можна і з бідності, а при ласкавій суворості можна виростити дитину справжньою людиною і в багатстві.
  • Виховуйте вдячність .Якщо нема любові на твою самовідданість -вважай, що дитина тільки споживає твою любов. Хай буде добре не тільки дітям ,але й тобі. Не буде тобі щастя без щастя дітей, але нехай і їх хвилюють твої біди.
  • Будь другом дітей, але не приятелькою. Будь поряд з дітьми, але не вище. Будь доброю, але не добренькою.
  • Вчи дітей думати не про речі, а про справу.
  • Нехай діти допомагають матері. Син хай захищає її.Ніхто не має права сидіти без діла, коли трудиться мати.
  • Пам`ятай: усе найкраще – дітям, але про себе не забувай. Не дозволяй володарювати вимогам, бажанням, претензіям твоїх дітей.
  • Все йде від тебе, все підкоряється тобі, мати!

 

 

Давня українська легенда

Був у матері єдиний син. Одружився він з дівчиною небаченої краси, привів її у рідний дім. Незлюбила невістка свекрухи, сказала чоловікові: “Нехай не заходить мати в кімнати ,посели її в сінях”. Поселив син матір у сінях. Боялася мати показатися злій невістці на очі. Як тільки йшла невістка через сіни, мати ховалася під лавкою.
Та й цього невістці було мало. Каже вона чоловікові: “Щоб і духом матері не пахло в домі! Пересели її в сарай”. Переселив син матір у сарай. Тільки вночі виходила вона з свого притулку.
Відпочивала одного разу вночі молода красуня під яблунею й побачила, як мати вийшла з сараю. Розлютилася дружина, прибігла до чоловіка, “Якщо хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з її грудей серце і принеси мені”.
Не здригнувся син, заворожила його небачена краса дружини. Каже він матері: “Ходімо, мамо, покупаємося в річці”. Ідуть до річки кам’янистим берегом. Спіткнулася мати об камінь. Розсердився син: “Що ти, мамо, спотикаєшся? Чому під ноги не дивишся? Так до вечора ітимемо”.
Прийшла, роздяглися, покупалися, син убив матір, вийняв з її грудей, серце, поклав на листок, несе. Тріпоче маленьке материнське серце. Спіткнувся син об камінь, упав, ударився коліном. Стало гаряче серце, стрепенулося і прошепотіло: “Синочку мій! рідний, чи не боляче ти вдарився?
Заридав син, схопив материнське серце, вернувся до річки, уклав серце в розтерзані груди, облив горячими слізьми. Зрозумів він, що ніхто і ніколи не любив його так палко, віддано і безкорисливо, як рідна мати.
І такою величезною і невичерпною була, любов материнська таким глибоким і всесильним було бажання материнського серця бачити сина радісним і безтурботним, що ожило серце, закрилися розтерзані груди, встала мати й пригорнула кучеряву голову сина до грудей. Не міг після цього син повернутися до дружини-красуні, осоружною стала вона йому. Не повернулася додому і мати. Пішли вони вдвох степами і вийшли на широкий простір і стали двома високими могилами.
Таку легенду, шановні батьки, створила народна мудрість. І недаремно .
Синівська вдячність… Скільки гірких дум і скорботних хвилин переживають материнське і батьківське серця почуваючи, що син або дочка байдужі, безсердечні, що вони забули про все добре, зроблене для них матір’ю і батьком. І немає більшої радості для людини, яка почуває наближення присмерку свого життя, ніж радість, джерело якої – любов і вдячність дітей…
Про необхідність виховання в дітей з малих років почуття доброти переконливо писав у своїх творах. В. Сухомлинський. У статті “Народження добра” він підкреслював, що дитинство для дитини є природною школою сердечності. Це одне з найскладніших й найтонших виховних завдань. Ми покликані облагородити серце маленького громадянина, одухотворити його поривання і бажання вищою людською красою – чуйністю, співчутливістю. З перших днів свідомого життя дюдини треба пам’ятати, що вона стане не тільки творцем матеріальних і духовних цінностей, а й сином старих батьків, чоловіком, батьком.
Помиляються ті батьки, які думають, що доброта і чуйність – природжені почуття. Ні, це не так. Дитину потрібно вчити робити добро.
Часто ми буваємо свідками незрозумілого акту: у хорошій працьовитій сім ї , де батьки душі не чують у дітях, годують, одягають, пестять, діти іноді виростають байдужими, безсердечними, на перший погляд це здається парадоксальним. 
Але ніякого парадоксу тут немає: так буває тому, що дитина знає лише радощі споживання, які не можуть самі собою розвинути почуття доброти, чуйності. Вони виникають тільки тоді, коли ми формуємо моральний досвід, тобто вправляємо дітей у добрих вчинках, прилучаємо їх до вищої людської радості – радості творення добра для інших людей. Тільки це, воістину безкорисливе і тому справді людське переживання, є силою, що облагороджує юне серце.
Для нас, педагогів, велика радість – бачити, як у дітей розвивається усвідомлення того, що втомлені батько і мати потребують відпочинку. А тиша, спокій, чистота і краса в хаті – це те, що дає потрібний відпочинок і радість. Діти не тільки розумом, а й серцем відчувають, що їх по­гана поведінка, завдають болю матері і батькові. “Мені треба вчитися добре, – каже Галинка, – бо у матері хворе серце”. Дитині хочеться, щоб мати була спокійна. Вона знає, що своєю працею допоможе зберегти серце матері. Прагнення маленьких дітей добре вчитися нерідко виходить з бажання принести матері і батькові радість. А воно пробуджується лише тоді, коли дитина уже раніше на чомусь іншому зазнала радощів творення добра для батьків.
“Нажаль, часто дорослі дуже довго вважають своїх дітей беззахисними крихітками, не здатними про когось потурбуватись”, – пише О.Савченко і наводить такий приклад:
“…Ідуть вулицею бабуся з внучкою. Раптом дощ. Бабуся знімає з себе кофту, хустку, вкриваючи Оленку -другокласницю. А вона все це сприймає як належне. Забігли у під’їзд. Онука сухенька, а в бабусі поприлипало до ніг мокре плаття.
- Ой, бабусю, яка ти смішна! – вигукує дівчинка.
От і вся реакція на бабусину турботу”.


В.Сеєвої є на цю тему оповідання “Три сини”
“… Дві жінки брали воду з колодязя. Підійшла до них третя. А дідусь на камінь відпочити сів. Ось і каже одна жінка другій:
- Мій син спритний та сильний, ніхто його не переборе.
-А мій співає, як соловейко. Ні в кого такого голосу нема-каже друга,третя мовчить.
- Що ; ти про свого сина не кажеш? – питають її сусідки.
- Що ж сказати? – каже жінка» – Нічого в ньому особливого немає.
Ось набрали жінки повні відра води і пішли. А дідусь за ними.
Йдуть жінки, зупиняються. Болять руки, випліскується вода, ломить спину.
Раптом назустріч три хлопчики вибігають. Один через голову перекидається, колесом ходить. Милуються ним жінки.
Другий пісню співає – соловейком заливається – заслухались ним жінки.
А третій підбіг до матері, взяв у неї відра валки і потяг їх.
Запитують жінки в дідуся:
- Ну що, які в нас сини?
- А де вони? – відповідає дід , я тільки одного сина бачу!”.
Хочеться зауважити, що коли ми оцінюємо вчинки дорослих, то обов’язково хочемо зрозуміти: навіщо, чому, чим керувалася людина? Так само, сприймаючи навіть і добрі вчинки своїх дітей, варто час від часу спробувати проаналізувати їх мотиви, тому що іноді можна помилитись, оцінюючи їх вчинок тільки за зовнішніми проявами.
Дочка моєї знайомої щоденно купувала молоко і хліб старенькій бабусі, що жила поруч. Батьки тішились і хвалили дитину, а дівчинка із задоволенням усе те сприймала. А через деякий період Іринка купила собі нову іграшку.
- Звідки вона в тебе? – запитали батьки.
- А мені бабуся щодня платила за те, що я їй купляла продукти, -спокійно і задоволено відповіла дочка.
- І тобі не соромно? – розгублено запитала мати.
- А чому мені має бути соромно, хіба я даремно трудилась?
Яка ж ціна такої доброти?
Особливу увагу радимо звертати на розвиток у дітей любові до природи. Робота на присадибній ділянці, у саду, прогулянки в природу, вирощування кімнатних рослин, догляд за тваринами стимулюють становлення почуття любові до всього, що потребує людської допомоги і захисту. Людина, у якої не сформовані добрі почуття до природи, не буває, як правило , доброю до людей”.
Пам’ятайте, шановні батьки, що виховання чуйності і доброти здійснюється перш за все в батьківському домі. Тепла, дружня атмосфера в сім’ї, уважне й турботливе ставлення її членів один до одного і до лю-дей взагалі, цілеспрямованість впливу батьків сприяють формуванню людини, яка готова робити добрі справи і цінувати добро, зроблене для неї.
І ще які б моральні якості ви не хотіли виховати у дітей, усі вони мають у своїй основі прекрасну людську властивість – відчуття того, що переживає інший не тільки в хвилини радості, а й у хвилини смутку, болю, самотності… Саме в ньому джерела доброт...

 

 

7 етапів у вихованні дитини:

 1. Шукайте надійної поради

Якщо батьки усвідомлюють, що в руках здоров’я і благополуччя дітей, то напевно, стануть шукати надійної поради у вихованні.

Про любов до дітей: В своїй книзі про виховання дітей, яка вийшла у 1928р., відомий американський психолог Джон Броде Уотсон радив батькам: «Ніколи не обнімайте і не цілуйте дітей. Не беріть їх на коліна». Однак, порівняно нещодавно, в журналі «Наші діти» за 03.99р. психологи Віра Лейн і Дороті Моліно писали, що «згідно досліджень, діти, які в ранньому віці були позбавлені батьківської ласки і любові, зазвичай нещасливі». В 1969р. в журналі «New York Times Magazine» відомий психоаналітик Бруно Беттельхайм звернув особливу увагу на те, що «в дитини є право формувати власну думку не під впливом настанов батьків, а виключно за допомогою свого життєвого досвіду».Майже три десятиліття опісля психіатр - досліджував Роберт Колс в своїй книзі «Моральна свідомість у дітей», що вийшла в 1997р. писав, що «дітям вкрай необхідна мета в житті і керівництво, а також система цінностей, затверджена батьками». Про покарання: Л-р Джеймс Добсон в своїй книзі «Свавільна дитина» в 1978р. писав, що «тілесні покарання допомагають люблячим батькам боротися з поганою поведінкою дітей». Однак у своїй книзі «дитина і догляд за нею», яка вийшла в 1998р. Бенджамін Спок говорить: «Фізична кара вкушає дитині, що той, хто старший і сильніший може поступати по-своєму і не важливо чи правий він».

 2. Створюйте атмосферу любові

Діти потребують любові і страждають без неї. В середині ХХ ст. антрополог Ешлі Монтеню написав: «Для нормального розвитку людського організму необхідний найважливіший вітамін – любов. Любов є джерелом здоров’я і вона  особливо потрібна дитині в перші 6 років життя». Сучасні вчені погоджуються з висновками Монтеню, що «дитину калічить дефіцит любові в її душевному раціоні». Говоріть своїм дітям, що любите їх. Діти подібні квітам. Як квіти тягнуться до сонця – джерела світла і тепла, так і діти чекають від батьків любові і впевненості  в тому, що їх люблять і цінують.

 3. Користуйтесь батьківською владою

 В одному журналі для батьків говориться, що згідно досліджень, «діти керовані турботливою, але твердою батьківською рукою, добре вчаться, більш комунікабельні, менш закомплексовані і взагалі почувають себе щасливішими, ніж ті, кого виховували або  вседозволеності». Вже з пелюшок діти будуть намагатися позбавити маму і тата батьківської влади. «Вони швидко розпізнають, коли батьки не готові користуватися своєю владою і проявляють слабість, - пише у своїй книзі Джон Роузмонд, - якщо постає питання хто тут головний, а батьки не поспішають взяти ситуацію в свої руки, тоді діти не упустять свій шанс».

 4. Встановіть сімейні правила і відразу втілюйте їх у життя

 Роланд Саймонс, соціолог із університету Джорджія (США), говорить: «Для дітей краще, якщо вони чітко знають межі дозволеного і те, чим загрожує їх порушення, в іншому разі вони стають егоцентричні, нещасливі і псують життя іншим». Тому варто визначити необхідні сімейні «закони» для дітей. Деякі батьки радять обмежити цей список 4-5 правилами. Так їх буде легше запам’ятати і втілити у життя. Необхідно обговорити, що буде за їх невиконання. Переконайтесь, що покарання, не надто жорстоке, але  його не можливо уникнути. Періодично нагадуйте ці правила, щоб всі, в тому числі і ви, знали як діяти. Якщо правила порушуються, то не зволікайте з покаранням. При цьому будьте спокійні, тверді і послідовні. Пам’ятайте: застосовувати покарання можна тільки тоді, коли вгамується ваш гнів.

 5. Встановіть розпорядок і дотримуйтесь його

Життя дорослої людини завжди якось впорядковане. Всьому свій час – роботі, відпочинку. Батьки морально травмують своїх дітей, якщо не вчать їх організовувати свій час. До того ж, за словами професора психології Лоренса Стайнберга, «дослідження показують, що правила і розпорядок життя дають дитині відчуття захищеності, вчать самоконтролю і самостійності». Життя повне руху, батькам нерідко доводиться багато працювати і приділяти дітям увагу вдається тільки від випадку до випадку. Щоб дотримуватися сімейного розпорядку, потрібна самодисципліна і твердість, оскільки дитина спочатку буде чинити опір всяким правилам.

 6. Рахуйтеся з почуттями дитини

Діти хочуть і потребують того, щоб батьки – найважливіші люди в їхньому житті – рахувалися з їхніми почуттями. Якщо батьки постійно ідуть наперекір дітям, коли ті відкривають їм своє серце, тоді діти вже менш схильні довіряти своїм батькам і, навіть, можуть засумніватися в своїй здатності думати і відчувати самостійно. Дітям властиво, показуючи свої почуття, шокувати оточуючих. Переважно,- це дуже засмучує батьків. Наприклад, засмучена дитина може сказати: «Мені противне моє життя». Перша реакція батьків: «Перестань говорити дурниці». Батьки можуть думати, що, визнаючи негативні почуття дітей, вони заохочують таке мислення.

 7. Навчайте своїм прикладом

Справи говорять гучніше за слова. Припустимо, що батьки вчать своїх дітей поважати інших і говорити правду. Однак, якщо вони самі кричать один на одного і на своїх дітей, говорять неправду, щоб відхилитися від незручних обов’язків, то діти вчаться поступати так само. Педагог Сел. Севір сказав: «Вчинки батьків – це найпереконливіший  приклад для дітей». Ідеальних батьків немає, але прагнути бути хорошими батьками може кожен. Навіть ваші помилки будуть для дітей уроком. Потрібно,щоб діти зрозуміли, що ми, батьки, також помиляємося, що нам всім необхідно працювати над собою.

 Всі батьки час від часу роблять помилки. Але завжди краще вчитися на чужих помилках, чи не так?
Батьки виховують дітей в міру свого вміння і розуміння життя і рідко замислюються про те, чому в певних ситуаціях поступають так, а не інакше. Однак у кожної мами в житті бувають моменти, коли поведінка улюбленої дитини ставить у глухий кут. А може бути, самі дорослі, застосовуючи радикальні методи виховання, роблять щось таке, через що потім буває соромно. У своїх помилках ви не самотні, всі батьки їх час від часу здійснюють. Але завжди краще вчитися на чужих помилках, чи не так?
Помилка перша - обіцянка більше не любити
"Якщо ти не будеш таким, як я хочу, я більше не буду тебе любити"
Думка батьків:
Чому діти так часто сперечаються з приводу будь-якої нашої прохання? Може бути, вони роблять нам зло, як бути? Закликати до здорового глузду? Та вони просто не чують, що дорослі їм кажуть. Загрожувати? Це більше не діє. У таких випадках багато хто використовує своєрідну козирну карту: "Тепер матуся більше не буде любити тебе". Як часто багато з нас вимовляють цю фразу.
Думка психологів:
Обіцянка більше не любити свого малюка - одне з найсильніших засобів виховання. Однак ця загроза, як правило, не здійснюється. А діти прекрасно відчувають фальш. Один раз обдуривши, ви можете на довгий час втратити довіру дитини - маля сприйматиме вас як людей брехливих.
Набагато краще сказати так: "Я буду тебе все одно любити, але твою поведінку я не схвалюю".
Помилка друга - байдужість
"Роби що хочеш, мені все одно"
Думка батьків:
Навіщо напружуватися? Сперечатися, шукати аргументи, доводити щось малюкові, нервувати? Дитина сама повинна навчитися вирішувати свої проблеми. І взагалі, дитину треба готувати до дорослого життя, нехай вона швидше стане самостійною. А нас залишить у спокої.
Думка психологів:
Ніколи не треба показувати малюкові, що вам все одно, чим він займається. Він, відчувши ваше байдужість, негайно почне перевіряти, наскільки воно "сьогодення". І, швидше за все, перевірка полягатиме в здійсненні вчинків спочатку поганих. Дитина чекає, чи критикуватимете її за вчинки чи ні. Словом, замкнуте коло. Тому краще замість показної байдужості постаратися налагодити з дитиною дружні відносини, навіть якщо його поведінка вас абсолютно не влаштовує.
Можна сказати, наприклад, так: "Знаєш, у цьому питанні я з тобою абсолютно не згоден. Але я хочу допомогти тобі, тому що люблю тебе. У будь-який момент, коли тобі це знадобиться, ти можеш запитати у мене поради".
Помилка третя - занадто багато строгості
"Ти повинен робити те, що я тобі сказала, тому що я в домі головна"
Думка батьків:
Діти повинні слухатися старших беззаперечно - це найважливіший у вихованні принцип. Дискусії тут не допустимі. Не важливо, скільки дитині - 6 або 16 років. Дітям не можна давати поблажок, інакше вони остаточно сядуть нам на шию.
Думка психологів:
Діти обов'язково повинні розуміти, чому і навіщо вони щось роблять. Занадто суворе виховання, засноване на принципах, які не завжди зрозумілі дитині, нагадує дресирування. Дитина може беззаперечно виконувати все, коли ви поруч, і "плювати" на всі заборони, коли вас поруч немає. Переконання краще строгості. У разі потреби можна сказати так: "Ти зараз робиш так, як я кажу, а ввечері ми спокійно все обговоримо - чому і навіщо".
Помилка четверта - дітей треба балувати
"Мабуть, я зроблю це сама. Моєму маляті це поки не під силу"
Думка батьків:
Ми готові все зробити для нашого малюка, адже діти завжди повинні отримувати найкраще. Дитинство - така коротка пора, тому воно повинно бути прекрасним. Моралі, невдачі, незадоволення - у наших силах позбавити малюків від усіх труднощів і неприємностей. Так приємно вгадувати й виконувати будь-яке бажання дитини.
Думка психологів:
Розпещеним дітям дуже важко доводиться в житті. Не можна тримати єдине чадо під ковпаком батьківського кохання, надалі це може призвести до багатьох проблем. Повірте, коли батьки прибирають буквально кожен камінчик з дороги малюка, від цього дитина не відчуває себе щасливіше. Скоріше, навпаки - він відчуває себе абсолютно безпорадним і самотнім.
"Спробуй зробити це сам, а якщо не вийде, я тобі із задоволенням допоможу", - ось один з варіантів мудрого ставлення до дочки або сина.
Помилка п'ята - нав'язувальна роль
"Моя дитина - мій найкращий друг"
Думка батьків:
Дитина - головне в нашому житті, вона така тямуща, з нею можна говорити про все. Вона розуміє нас, прямо як справжній дорослий.
Думка психологів:
Діти готові зробити все, щоб сподобатися своїм батькам, адже тато і мама для них найголовніші люди на світі. Малюки навіть готові зануритися в складний світ дорослих проблем, замість того щоб обговорювати свої інтереси з однолітками. Але при цьому їх власні проблеми так і залишаються невирішеними.
Помилка шоста - грошова
"Більше грошей - краще виховання"
Думка батьків:
Ми занадто обмежені в коштах, тому не можемо собі дозволити навіть побалувати дитини, постійно доводиться їй у всьому відмовляти, вона доношує старі речі і т.п. Словом, будь у нас більше грошей, ми були б кращими батьками.
Думка психологів:
Любов не купити за гроші - звучить досить банально, але це так. Часто буває, що в сім'ях з невисоким достатком дорослі роблять все, щоб дитина ні в чому не потребував. Але ви не повинні відчувати докори сумління за те, що не можете виконувати всі його бажання. Насправді кохання, ласка, спільні ігри і проведене разом дозвілля для малюка набагато важливіше вмісту вашого гаманця. І, якщо розібратися, зовсім не гроші роблять дитину щасливою, а усвідомлення того, що вана  для вас найкраща.
Помилка сьома - наполеонівські плани
"Моя дитина буде займатися музикою (тенісом, живописом), я не дозволю їй упустити свій шанс"
Думка батьків:
Багато дорослих мріяли в дитинстві займатися балетом, вчитися грі на піаніно або грати в теніс, але у них не було такої можливості. І тепер головна мета тат і мам - дати дітям найкраще освіту. Не важливо, якщо малюкам цього не дуже-то й хочеться, пройде час, і вони оцінять старання дорослих.
Думка психологів:
На жаль, діти не завжди оцінюють зусилля батьків. І часто блискуче майбутнє, намальоване дорослими в своїй уяві, розбивається об повне небажання дитини займатися, скажімо, музикою. Поки малюк ще маленький і слухається дорослих, але потім ... бажаючи вирватися з клітки батьківського кохання, починає виражати протест доступними йому способами - це може бути і прийом наркотиків, і просто захоплення важким роком в нічні години. Тому, заповнюючи день дитини потрібними і корисними заняттями, не забувайте залишити їй трохи часу і для особистих справ.
Помилка восьма - занадто мало ласки
"Поцілунок та інші ніжності не так вже й важливі для дитини"
Думка батьків:
Приголубити молодшу сестричку? Яка дурниця! Поцілувати маму? Пообніматься з татом? Та на це немає часу. Багато дорослих вважають, що ласки в дитячому віці можуть призвести надалі до проблем в сексуальній орієнтації. Коротше, жодних обіймів і поцілунків - є більш потрібні й серйозні речі.
Думка психологів:
Діти будь-якого віку прагнуть до ласки, вона допомагає їм відчувати себе коханими і додає упевненості в своїх силах. Але пам'ятайте, бажання приголубити має все-таки в більшості випадків виходити від самої дитини. Не нав'язуйте дітям свою любов активно - це може відштовхнути їх.
Помилка дев'ята - ваш настрій
"Можна чи ні? Це залежить від настрою"
Думка батьків:
Неприємності на роботі, погані відносини в сім'ї, як часто дорослі "випускають пару" на дитину. Багато хто впевнений, що в цьому немає нічого страшного. Досить потім запросити малюка та купити давно обіцяну іграшку, і все буде в порядку.
Думка психологів:
Батьки повинні показувати малюкові, що їх радують його хороші вчинки і засмучують погані. Це створює у дітей свідомість в непохитності життєвих цінностей. Коли дорослі на догоду своєму егоїзму і настрою сьогодні дозволяють щось, а завтра це ж забороняють, дитина може зрозуміти тільки одне: все одно, що я роблю, головне, який  у мами настрій. Однак, якщо ви відчуваєте, що себе не переробити, краще заздалегідь домовитися з дитиною: "Отже, коли у мене гарний настрій, тобі не буде дозволено робити все, що ти захочеш. А якщо погане - постарайся бути до мене поблажливим".
Помилка десята - занадто мало часу для виховання дитини
"На жаль, у мене зовсім немає часу для тебе"
Думка батьків:
Багато дорослих дуже завантажені на роботі, але кожну свою вільну хвилинку намагаються проводити з дітьми: вони відводять їх у сад і в школу, готують для них, перуть, купують все, що їм потрібно. Діти повинні самі розуміти, що у батьків просто немає часу пограти і почитати з ними.
Думка психологів:
Дорослі часто забувають просту істину - якщо вже народили дитину, треба і час для неї знайти. Малюк, який постійно чує, що у дорослих немає на нього часу, шукатиме серед чужих людей родинні душі. Навіть якщо ваш день розписаний по хвилинах, знайдіть увечері півгодини (у цьому питанні якість важливіша за кількість) посидіти біля ліжечка малюка, поговоріть з ним, розкажіть казку або почитайте книжку. Дитині це необхідно.

 

 Правила для дорослих у взаємодії з дитиною

 1. Хваліть за успіхи і не сваріть за помилки.
Помічайте всі досягнення дитини і не акцентуйте увагу на недоліках. У жодному разі не дорікайте малюкові за те, що він чогось не вміє, навіть якщо це ж завдання легко виконують його однолітки. Не порівнюйте вашу дитину з ними! Пам'ятайте, що порівнювати можна лише вчорашні й сьогоднішні успіхи дитини.
З радістю сприймайте правильні відповіді, аргументовані думки. Вказувати на допущені помилки треба обережно, починаючи з похвали. Наприклад: «Молодець! Ти намагався діяти правильно, але в тебе ще не все виходить. Наступного разу ти зможеш виконати завдання краще, ніж сьогодні».
 2. Не поспішайте підказувати.

Давайте дитині час поміркувати, не вимагайте швидкого виконання завдання. Не виключено, що дитині щось не вдаватиметься. Не поспішайте їй допомагати, а попросіть виконати завдання іще раз. І лише після того, як вона спробувала, але все ж не змогла подолати проблему, можете втрутитися. Проте в жодному разі не давайте готової відповіді! Натякніть, підкажіть, у якому напрямі дитині слід шукати розв'язок, тобто спробуйте бодай трохи полегшити їй завдання. Але тільки трішки. Це, звісно, непросто. Тут вам знадобляться винахідливість і спритність (до речі, для вас є чудова нагода потренувати ці якості).
 3. Не вдається - пропустіть завдання, але обов'язково поверніться до нього!
Може бути й так, що виконати завдання все ж не вдається. Тоді не варто застрягати на ньому. Відкладіть виконання і за день-два поверніться до нього знову. Це дуже важливо, бо наступне може бути
ще складнішим за попереднє. Отже, дитині слід розібратися з першим завданням, а не приступати одразу до другого.
Якщо повернувшись до нього повторно, малюк знову не досягне мети, слід докладно пояснити йому спосіб розв'язання завдання і переконатися в тому, що він його зрозумів. Тоді з наступним подібним він, імовірно, впорається.
Часто-густо буває навіть корисно повернутися і до успішно розв'язаних завдань, щоб повторити і в такий спосіб закріпити засвоєний інтелектуальний спосіб дії.
 4. Усе вдається - чудово! Хай малюк пояснить чи доведе правильність варіанту свого рішення.
Якщо ви бачите, що дитина впевнено і правильно виконує одне завдання за одним, можете за неї порадіти. Попросіть малюка пояснити, як він розв'язує завдання. Дуже важливо, щоб дошкільник усвідомлював спосіб розв'язку і вмів це довести. Якщо йому це важко зробити, поясніть самі. Тоді усвідомлений дитиною спосіб діяння стане універсальним і за потреби може бути застосований у розв'язку інших завдань. Якщо малюкові щось дається занадто легко, запропонуйте йому придумати аналогічне завдання самостійно (це хороша вправа для розвитку творчих здібностей). Спробуйте вдатися до такого хитрого способу - скажіть, що в його розв'язку є помилка, тоді йому доведеться довести, що він правильно розв'язав завдання.
 5. Інтелектуальна гра має викликати лише радість!
Запобігайте виникненню негативних емоцій! Коли ви помітите, що дитина дедалі більше відволікається від гри, частіше припускається помилок, починає розмовляти на інші теми, вона, очевидно, втомилася. У такому разі краще не чекати, доки малюк сам відкине альбом з іграми і скаже: «Набридло!». Така реакція може бути пов'язана з появою негативних емоцій. Намагайтеся передбачити таку ситуацію і попередньо перемкнути увагу малюка на іншу діяльність. Тоді інтелектуальні ігри викликатимуть у нього позитивні емоції. А це хороші передумови для формування стійкої мотивації для розумової діяльності.
 6. Ні - насильству!
Якщо малюкові щось не вдається і він не хоче продовжувати будь-яку гру або виконувати певне завдання, у жодному разі не примушуйте його робити це! Навіть якщо вам вдасться його примусити, то основна енергія малюка піде не на розумову роботу, а на подолання свого небажання цим займатися. Примус у таких ситуаціях сприяє виникненню у дитини страху перед можливим покаранням. Коли малюк виконує завдання абияк, він часто відволікається, а тому робить багато помилок, відповідно зазнає ще однієї невдачі. А це, як правило, викликає ще більше незадоволення у дорослих, що зрештою неминуче призводить до нових неприємних переживань дитини. Закріплення таких негативних емоцій поступово породжує стійке негативне ставлення до будь-якої інтелектуальної діяльності, а отже, й до навчання.
Але найбільш руйнівні наслідки має примус, який супроводжується вигуками на кшталт: «Який же ти лінивий, неакуратний!» тощо. Такий «педагогічний» вплив сприяє формуванню у малюка переконаності в своїй нездібності, невпевненості в собі. Невпевненість одразу ж приносить свої плоди, породжуючи все нові й нові невдачі. І самостійно вийти з цього зачарованого кола дитина вже не зможе.
 7. Враховуйте індивідуальні особливості малюка!
Коли дитина грає, поспостерігайте, як вона це робить. Якщо вона смілива і впевнена, подбайте про те, щоб навчити її критично оцінювати свої відповіді. А якщо дитина сором'язлива і нерішуча, краще спочатку підбадьорте і підтримайте будь-яку її ініціативу. Коли малюк швидко замінює якісь завдання, спробуйте знайти спосіб зацікавити його, навчіть докладно аналізувати умову задачі, генерувати різні варіанти розв'язання, а потім перевіряти їх. Не будьте байдужими і пасивними, намагайтеся побачити сильні і слабкі місця дитини. Тільки тоді ви зможете використовувати одні шляхи і корегувати інші.

Коли дитина має свій логічний підхід до  розв'язання завдання , яке часто-густо буває дуже цікавим й оригінальним, не можна зупиняти дитину, краще запитати: «Чому ти так вважаєш?».

 

Рекомендації мамам з виховання  батьківського почуття в татові

1. Ніколи не беріть усі турботи про дитину на себе. Від найпершого дня намагайтеся залучати тата до догляду за дитиною і до виховання. Радьтеся з татом у важливих для вас питаннях, що стосуються дитини.

 2.Делікатно допоможіть татові, якщо у нього виникають труднощі в спілкуванні з дитиною.

 3. У ваших сімейних планах обов’язково повинні бути «батькові» дні, коли тато присвячує свій час малюкові.

 4. Формуйте у дитини шанобливе ставлення до батька й намагайтеся зробити так, щоб взаємини дитини і тата були гармонійними, навіть якщо ви не живете однією сім’єю.

 5. Хваліть тата, коли він виявляє ініціативу й хоче побути з дитиною.

 

 

Що скажуть зірки?

Стихії стихіями, але не тільки вони визначають характер вашого малюка. Давай подивимося на кожен знак окремо.

Овен

Овни — справжні непосиди. Вони полюбляють рухливі ігри, їм необхідно віддавати частину своєї енергії. Тому заохочуйте їхнє бажання займатися спортом, бігати в парку, ходити пішки. Кімната овна повинна бути завжди в яскравих тонах, щоб він почував себе добре. Діти-овни завзято прагнуть усе робити самостійно, без допомоги дорослих (тримати пляшечку з молоком, годувати себе, «подорожувати» навколо стола чи дивана). Подібну самостійність батькам варто неодмінно заохочувати, однак, поки діти маленькі, завжди будьте поруч із ними, щоб при необхідності прийти на допомогу.

 

Тельці

 Діти-тельці — дуже вперті створіння, які до того ж усьому віддають перевагу рутині. Їм доволі важко пристосуватися до змін у житті, тому батьки повинні завжди завчасно готовити дітей до перемін, поступово знайомлячи їх із чимсь новим. Тельці дуже люблять комфорт, тому постарайтеся створити їм сприятливі комфортні умови у квартирі. Вони дуже люблять тварин, тому не дивуйтеся, якщо ваша дитина раптом одного чудового дня притягне додому з двору кота або собача й буде вмовляти вас залишити їх у хаті.

 

Близнюки

 Діти-близнюки мають гострий розум і дуже кмітливі. Їх завжди необхідно чимось зайняти. Частіше читайте їм уголос, але при цьому оточіть дитину іграшками, щоб вона могла водночас і слухати, і гратися. Близнюки від природи дуже допитливі, тому вони будуть просто атакувати вас різними запитаннями. Завдання батьків  — завжди знаходити час для відповідей на запитання своїх допитливих дітей і мати терпіння. Близнюки — базіки, можливо, тому вони починають говорити раніше від своїх ровесників інших знаків зодіаку.

 

Раки

 Діти, народжені під даним знаком зодіаку — милі, ніжні й дуже ранимі створіння, у них протягом усього життя буде присутній сильний зв’язок з матір’ю, тому будь-яке розставання з нею, особливо в дитинстві, буде сприйняте дуже болісно. Щоб заспокоїти маленьких раків, вистачить просто обійняти їх, погладити по голові, поцілувати. Дитяча кімната повинна бути витримана в спокійних пастельних тонах. Раки — «домашні» діти, тому їм подобаються всі ігри, пов’язані з домом і родиною. Діти-раки — дуже добрі створіння, щоб зберегти цю природну якість, батьки повинні з малих років навчити дитину ділитися й допомагати іншим.

 

Леви

 Леви — радісні й чарівні створіння. Вони люблять із дитинства бути в центрі уваги, тому будьте готові до постійних звуків (белькотіння, гигикання  і т.п.), за допомогою яких вони привертають вашу увагу, поки не навчаться як слід говорити. Батькам варто заохочувати ці лідерські якості дитини, однак не перестарайтеся Навчіть малюка ділитися з іншими, щоб той не виріс егоїстом. Левенята — це артисти від природи, які володіють гарною уявою й творчими здібностями. Допомагайте дітям розвивати їхній талант за допомогою фарб, пластиліну, глини та ін., разом придумуйте казки, різні історії, щоб розвивати їхню уяву.

 

Діви

 Діви від природи дуже стримані, винахідливі й працьовиті, вони з дитинства прагнуть мати успіх у житті. Найголовніше  — допомогти дітям навчитися ставити мету й досягати її за допомогою різних рольових ігор. Маленькі діви часто бувають вередливими  до їжі, тому їхнє меню найкраще урізноманітнювати ще з дитинства. Діви люблять чистоту й порядок, вони некомфортно будуть почувати себе в дитячій кімнаті, де розкидані іграшки й речі. Вони також не можуть терпіти брудний одяг, тому будьте готові відразу ж переодягти дитину, як тільки вона забрудниться.

 

Терези

  Терези  — чарівні створіння, які привертають увагу всіх без винятку. Для терезів дуже важливе спілкування, тому надавайте дитині ще змалку можливість спілкуватися з однолітками, дітьми у дворі, а також із дорослими. Ці діти здобувають авторитет задовго до того, як підуть у школу, завдяки товариськості й внутрішній чарівності. Вагам важливо давати зрозуміти, що їх люблять і цінують. Їм подобається танцювати, тому сміливо можете віддавати їх у танцювальну школу.


Скорпіони

 Скорпіони — дуже чуттєві створення. Вони з дитинства здатні прочитати ваші емоції за вашим виразом обличчя й відповісти на них. З цієї причини рекомендується стримувати гнів та інші негативні почуття в присутності дітей. Маленькі скорпіони наполегливо шукають свій власний шлях у житті, і батькам потрібно мати велике терпіння, щоб спрямовувати своїх дітей у потрібне русло. Скорпіончики розгублюються у великій компанії й стають трохи заляканими. Батьки повинні всіляко давати зрозуміти дитині в такі моменти, що вона перебуває в безпеці і її завжди захистять.

 

Стрільці

 Стрільці —оптимістичні, товариські й допитливі натури. Вони з радістю приймають ваші правила гри й кидаються стрімголов у дослідження нової території, гри чи іграшки. Вони швидко зацікавлюються  й  так само швидко втрачають інтерес, тому їм потрібно увесь час пропонувати щось нове. Батькам рекомендується читати цим дітям пригодницьку літературу, щоб їх зацікавити.

 

Козероги

 Козероги — це розумні, милі й трохи ідеалістичні натури. Про дітей-козерогів часто говорять, що вони за своїм розумом відразу народилися старичками і «молодіють» тільки з роками. Вони наполегливі й дуже виконавські. Козероги — дещо химерні створіння, однак загалом поводяться належним чином. У них є одна проблема — їх необхідно вчити, як потрібно розслаблюватися  і відпочивати.

 

Водолії

 Всі маленькі водолійчики  — це бунтарі, які бажають усе робити по-своєму. Щоб водолійчики не виявляли своїх бунтарських якостей, їм необхідно надавати певну волю в діях: дозволяти бігати по галявинах, гребтися  в пісочниці, самостійно вибирати гардероб і з якою іграшкою сьогодні лягати спати (щоб розвивати індивідуальність!), пізнавати світ через збирання камінчиків, паличок, жолудів і каштанів. Діти даного знака зодіаку дуже кмітливі, швидко схоплюють нову інформацію й часто трохи випереджають у розвитку своїх однолітків. Тому батькам рекомендується регулярно знайомити дітей з новими книжками, іграшками, іграми, які б увесь час розвивали дитину.

 

Риби

 Рибки — всі за натурою дуже емоційні й вразливі особи, які швидко реагують на оточення, помічаючи всі його особливості. Щоб діти відчували себе комфортно, батькам необхідно оточити їх ласкою і турботою. Крім того, сам дім повинен бути затишним і теплим, у ньому рибки мають почуватися захищеними. Риб можна заспокоїти за допомогою колискової, легкого масажу, класичної музики, однак також легко і вивести з рівноваги за допомогою голосної музики й шуму в будинку. Батьки, які виховують дітей-риб, повинні пам’ятати про те, що ті просто обожнюють купатися у ванні, басейні, з цієї причини в них обов’язково має бути достатньо іграшок, з якими вони могли б разом плавати у воді.

Кожен знак Зодіаку надає характеру дитини неповторні особливості. Батькам можна побажати тільки навчитися їх розпізнавати й цінувати.

 

Дитина – член сімейного колективу

         Помиляються ті, хто думає, що перших колективних навичок дитина набуває в товаристві ровесників, наприклад, у дитячому садку. Перебувати у  колективі, не сваритися з дітьми, ще не означає, що дитина виявляє себе як колективіст; адже діти з індивідуалістичними нахилами не гірше за інших уживаються в товаристві ровесників, проте вони ще довго залишаються індивідуалістами. Чому? Причин немало, та найголовніша з них – у сім'ї не зуміли вчасно прищепити дитині навички співжиття. Адже виховувати в неї уміння жити в колективі починають буквально з перших днів її свідомого життя в сім'ї. Батько, мати, бабуся, дідусь, брат, сестра – усі вони маленький колектив. І першого досвіду жити спільно дитина набуває саме там. Від усього сімейного укладу залежить, чи набуде дитина досвіду «колективності», чи в ній буде зріти егоїст, усі думки  якого спрямовані на задоволення власних потреб.

        У дружній сім'ї, де є спільні інтереси, свої звичаї і традиції, що створюють атмосферу щирості, близькості і згуртованості, завжди знаходиться час для спільних справ. У такій сім'ї і великі, і малі справи вирішуються «колегіально». Тому навіть найзвичніше – сімейні свята, спільні прогулянки, вечірнє дозвілля, розмова про книгу, кінофільм, працю, враження дня – усе це справляє на дитину виховуючий вплив: проймаючись загальним настроєм сім'ї, вона засвоює норми соціалістичного співжиття.

        У такому «кліматі» дружби легше сформувати навички колективності, навіть якщо в сім'ї «єдина» дитина. Вміння проявити турботу і увагу до інших не приходить до дитини само собою, цього треба вчити. Учити і словом, і ділом, і, головне, - прикладом власного життя. 

        Дитина – учасник сімейного господарства. Щоб прищепити їй почуття відповідальності, корисно закріпляти за нею окремі ділянки домашньої роботи. Це вже не «разові» доручення, а постійні та систематичні справи, за які дитина повністю відповідає. Постійна, розумна діяльність дитини, трудова атмосфера в сім'ї, зайнятість дорослих, змістовний відпочинок – усе це організує дитячу поведінку. За таких умов дитина переймається повагою до справ та спокою дорослих. При цілеспрямованому вихованні батьки швидше навчать малюка не сидіти без діла, коли трудяться інші, а з повагою ставитись до відпочинку старших. 

Сімейні традиції… Узаконені часом правила життя сім'ї великою мірою впливають на дітей. І як це важливо, якщо дитина від дня, коли «починає себе пам’ятати», постійно відчуває себе частиною єдиного, взаємозв’язаного відповідальністю і обов’язками сімейного колективу. У дружній сім'ї діти ростуть дисциплінованішими і слухнянішими: важко переступити сімейні закони там, де будь-яке порушення правил натикається на одностайний осуд. Дитина ніби зустрічається з вимогами самого життя. Атмосфера сімейного колективу, який не допускає утриманства, лінощів, егоїзму, аморальних вчинків, вже сама по собі вчить дитину багато чого. Від дорослих вона дістає уроки людських стосунків.                                                                                                                                                                           

 Психологічний клімат в сім'ї

         Родина – колиска духовного народження людини. Різноманіття стосунків між її членами, велика кількість різних форм виявлення почуттів, жива реакція на найдрібніші деталі поведінки дитини – все це створює максимально сприятливе середовище для емоційного й морального формування, для нагромадження фактів і спостережень, що кристалізуються потім у нову неповторну особистість.    

        Характерний для тієї чи іншої сім'ї більш чи менш стійкий емоційний настрій прийнято називати психологічним кліматом (синонім – психологічна атмосфера). Він є наслідком сімейної комунікації, тобто виникає в результаті сукупності настроїв членів сім'ї, їх душевних переживань, ставлення одне до одного, до інших людей, до роботи, до оточуючих, до суспільних подій. Отже, не тільки особливості рольових та міжособистісних стосунків членів сім'ї відбиваються на мікроклімати сім'ї, але й він, у свою чергу, впливає на міжособистісні стосунки її членів, на їхнє світовідчуття, самооцінку, саморегуляцію та життєздатність сімейного колективу загалом. 

        Психологічний клімат – це комплекс психологічних умов, що сприяють чи перешкоджають згуртуванню сім'ї, це сукупність психологічних станів, настроїв, стосунків її членів. Мікроклімат сім'ї творять члени кожної сім'ї, і саме від їхніх зусиль залежить, яким він буде.

        Зазвичай вчені виділяють два типи психологічного клімату в сім'ї: сприятливий ті несприятливий. Ознаками сприятливого психологічного клімату є: згуртованість, подружня сумісність, можливість всебічного розвитку особистості кожного члена родини, висока доброзичлива вимогливість одне до одного і до себе самого, почуття захищеності та емоційної задоволеності, висока внутрішня дисциплінованість, принциповість, відповідальність, бажання й уміння зрозуміти іншого, можливість вільно висловлювати свою думку з будь-якого питання в прийнятній для іншого формі, прагнення проводити вільний час  разом (хай то буде домашній вечір у колі сім'ї чи подорож), уміння адекватно розподілити обов’язки, щоб усі були завантажені в залежності від своїх можливостей. Ознакою сприятливого психологічного клімату є також відкритість сім'ї, а саме – доброзичливі стосунки з родичами, сусідами, друзями, знайомими.

        Найяскравіше психологічний клімат проявляється в сумісності людей. Зовнішнім і об’єктивним показником сумісності є сам факт збереження сім'ї. Внутрішнім і суб’єктивним показником цього є відчуття у членів родини психологічного комфорту, надійності, захищеності, задоволення від спілкування одного з одним.

Атмосфера родини понад усе визначається її міцністю, її маральними ідеалами, далекою і близькою метою. Емоційний склад родини відчувається сам собою – як міра душевного здоров'я родини, як легка і добра атмосфера. Здорова емоційна атмосфера родини породжує в дитини почуття тривкості буття, віру в майбутнє, очікування радісного, сонячного, захоплююче цікавого життя.

        Батьки – інстинктивно чи свідомо – підтримують звичайно оптимістичний настрій дитини, зміцнюють її переконання, що коли тепер їй добре, то потім, колив вона стане дорослою, стане ще краще. Дитині властиво пориватися в майбутнє, вірити у свою удачливість. І не можна отруювати її віру. Тому в родині повинне жити почуття світлої перспективи, не затьмарене страхом завтрашнього дня. Тільки в атмосфері позитивних емоцій може народитися спрямованість дитини.                                         

        Атмосфера в родині має істотний вплив на психічне та фізичне здоров’я малюка. Тут важливі насамперед доброзичливі стосунки між членами родини. Скандали, суперечки між батьками, різкість та грубість у звертанні старших одне до одного, просто прояви відсутності такту травмують нервову систему дитини, призводять до неврівноваженості, дратівливості та нервозності. До цих же наслідків призводять і непомірне застосування всіляких заборон на кшталт «не чіпай», «не бігай», «не лізь» тощо. Таке авторитарне виховання не сприяє нормальному розвиткові дітей, як і протилежна крайність у випадку «вільного» виховання, коли дитині все дозволяється.
         У сім’ї має бути спокійна, не гамірна обстановка, тому що постійний шум, голосні розмови є сильними і шкідливими подразниками для нервової системи малюків. Повернувшись увечері з дитячого садка, дитина сповнена вражень дня. Їй необхідно дати можливість поділитися ними, а потім спокійно погратися та підготуватися до нічного сну.

                   

Будні дитини в сім'ї

         Будні дитині в сім'ї насичені справами не менш важливими, ніж дорослих. І в неї такі самі, як і у вас, свої турботи, радощі, прикрості. Вона живе у загальній атмосфері радного дому, дихає одним з вами повітрям, поділяє загальний уклад і темп вашого життя – розмірений або квапливий, дійовий або пасивний, спокійний або нервозний… Вона – свідок, учасник усього, чим живуть дорослі.

Добре, коли дитина росте в атмосфері зайнятості всіх членів сім'ї. Цей настрій, як правило, позитивно впливає на неї.

        Будні дитини у сімейному колі… Як багато вони означають для неї. Це й перша казка, і захоплююча книжка; це й дбайливі руки мами, і зосереджене обличчя  старшого брата чи сестри; це і загальна заклопотаність, і дозвілля за чашкою вечірнього чаю; і прочитана вголос газетна стаття, і обговорення новин, і загальне мовчання, коли кожний зайнятий своєю справою, і дружній сім'ях біля телевізора… Це радощі і прикрощі, зустрічі й розлуки, хвилювання і маленькі бурі незгод, без яких не обходиться в жодній сім'ї.

У домашніх буднях виявляється дух сім'ї, це живильне середовище, завдяки якому маленька людина розвивається всебічно, збагачує свій життєвий досвід, пізнає красу людських взаємин, ознайомлюється з життям в усіх його проявах. Завдяки повсякденному спілкуванню з дорослими вина вчиться мислити, відчувати, оцінювати, діяти, мріяти.

        Ніде вона не відчуває у такій повній мірі почуття затишку, безпеки, емоційного комфорту, як удома.

Нажаль, ми не завжди вміємо організувати життя дітей так, щоб воно розвивало і виховувало їх. Ми забуваємо про те, що виховуємо дитину не тільки тоді, коли її повчаємо, а й тоді, коли відповідаємо на дитячі «чому». Ми впливаємо на неї постійно – і своєю присутністю, і своєю відсутність, і словом, і мовчанням, і тоді, коли дитині надаємо можливість виявити самостійність, організовувати «особисте» життя, знаходити діяльність за смаком, спілкуватися з ровесниками. Дитина підпадає під виховні впливи й тоді, коли вона поруч з нами сидить за столом, умивається, їсть, стелить постіль, допомагає дорослим. Одним словом, вона виховується усією сумою впливів.

        Найчастіше ми піклуємось про те, щоб вчасно дитину нагодувати, прогуляти, покласти в ліжко, тепліше вдягнути. Словом, дбаємо про фізіологічну  зручність дитини. Нерідко за безліччю справ ми забуваємо про головне – про те життя, яке приносить людині, що росте, радість, яке насичує її моральними враженнями, розумними і корисними справами. Але ж саме це і є тим, що створює умови для повноцінного розвитку розумових і духовних сил дитини. Адже вона виховується і розвивається у діяльності.

На жаль, часто наша організація дитячого життя обмежується «керівними вказівками», наприклад: «Ну що ти без діла тиняєшся! Зайнявся б чимось…», «Скільки іграшок, книжок, а тебе ніщо не цікавить, самі пустощі в голові! Краще сядь та подивись картинки у книжці». Робиться це, звичайно, для того, щоб дитина хоч чим-небудь зайнялася і не робила шкоди.

        Наше завдання – створити для малюка повноцінні виховуючи умови в сім'ї, розумно організувати його життя, передбачаючи і відпочинок, і заняття, і їжу, і розваги.

Нерідко, прийшовши ввечері з дитячого садка, дитина проводить решту дня у неробстві. Часто ми й самі її спонукаємо до цього заборонами: «Тут не можна бавитися – заважатимеш», «Навіщо тобі папір, клей? Хіба у дитячому садку не награвся?», «Сюди не клади іграшки», «Будь ласка, не завітай мороки з молотком і цвяхами – насмітиш» і т.п.

        Важливо, щоб дитина була завжди діяльна і не вешталась без діла з кутка в куток. Байдикування – джерело пустощів, нудьги, лінощів.

        Дитина за своєю природою діяльна та енергійна. Дати вихід її енергії, спрямувати її на корисні справи – означає надати їй можливість розвиватися, нагромаджувати життєвий досвід, знання, вміння, навички, необхідні для подальшого життя. Придивіться до дитини, чи зайнята вона, на що витрачає свою енергію? Якщо вона не знаю, де себе подіти, докучає, заважає вам, завітає безглузду метушню – значить ви не зуміли наповнити її життя корисним змістом. 

        Якою діяльністю заповнити день найменших членів вашої родини? Як створити для цього необхідні умови? Яка роль дорослих у керівництві дитячими справами?

Подбайте, щоб у дитини був свій куточок з усім необхідним приладдям для ігор, занять, праці. Адже коли є де і чим зайнятися, то вона не буде порушувати звичного порядку в кімнаті, не стане розносити по всіх кутках свої іграшки.

        Захоплена своїм задумом, дитина може годинами щось майструвати, переробляти, вдосконалювати. Звичайно, таке заняття потребує батьківської уваги. Побут дитини заповнено не лише іграми, розвагами, а й заняттями, що розвивають її розум, уяву, пам'ять, волю, вміння самостійно мислити і дають можливість набути корисних умінь, навичок, знань.

        Виробляйте в дитини вміння займатися з олівцем та папером, пластиліном і глиною, ножицями і фарбою, вміння слухати ваші розповіді та читання книжок, вивчати вірші та лічити. Нехай малюк ліпить, вирізає, розглядає ілюстрації, тільки не стихійно, «що хоче» і «як хоче», а при вашому керівництві, інакше заняття мало що дадуть дитині.

  

Що і коли можна дозволити дитині?

         У сім'ї з'явилася дитина. Усі свої найніжніші почуття, а також цілком зрозумілі клопоти й тривоги звернені до малюка. Дитина підростає, а ми намагаємося продовжити її перебування «в колисці», тобто в ручному, емоційно комфортному, але все-таки досить обмеженому просторі. Зрозуміло, що ставлення, турботи, їжа і навіть рівень занять різного роду (малювання, рахування, складання слів з окремих кубиків), як правило, вдома кращі, ніж будь-де. Та є одне «але». Продовжуючи дитинство своїм дітям (особливо хлопчикам), ми позбавляємо їх можливості зробити щось дуже важливе – перші кроки до самостійності. Пізніше у школі і в дорослому житті безхмарне благополуччя дитинства може раптом обернутися підвищеною ранимістю, беззахисністю, самотністю.

        Добре відомо, що в багатьох сім'ях стосунки складаються так, що будь-хто з батьків більшою мірою виявляє нетерпимість, а до іншого дитина легше знаходить підхід. Зрозуміло, дитина тягнеться до того з батьків, який її начебто краще розуміє: грається з нею, розповідає цікаві історії, радіє їй… Малюк завжди буде на його боці. Однак інша роль теж необхідна. Тільки… Що насправді спонукає батька чи матір виявляти свою волю? Побоювання стратити владу? Щира, але невиправдана тривога за дитину? Чи твереза оцінка небезпеки, яка йому загрожує?

        Але й шлях утримання біля материнської спідниці або у батька на колінах не дасть заспокоєння. Адже це – короткочасна перемога над дитиною, яка до того ж може мати досить негативні наслідки для майбутнього дорослого життя. Діти, яких довго тримали в жорсткому контролі, як правило, виростають надмірно скупими, сором’язливими, або ж, навпаки, надто розв’язаними, виявляючи у такий спосіб протест проти суворої опіки, в рамках якої їм доводилося жити.

        Ми постійно зайняті щоденними справами, тому можна не дивуватися, що турботи про дітей рідко виходять за межі забезпечення їх їжею, добре об лаштованою квартирою, чистим красивим одягом, іграшками, книжками, літнім відпочинком… Усе це потребує чимало часу і сил. Проте сім'я має бути не лише «затишним, теплим гніздом», а й своєрідним «стартовим майданчиком» для дитини. Зрозуміло, що маленьку людину слід годувати і зігрівати. Але вона дорослішає. У неї з'являється бажання пізнавати в завойовувати довколишній світ.

Дитина має чітко знати рамки, які визначають загальноприйняті норми: «Я не хочу, щоб ти так чинив», «Якщо ти це зробиш, то ми посваримося». Тобто вона має усвідомлювати, що є межа, яку не можна переступати, що снують речі, які категорично не можна робити. Наприклад, допоки дитина ще маленька, основними «ні» для неї можуть бути: не можна вириватися на вулиці, підходити до плити, залізати на вікно, відчиняти двері, хто б не подзвонив тощо. При цьому вимоги мають бути незмінними.

Нерідко ми, почувши якусь негативну інформацію, одразу намагаємося перенести її у власну сім'ю, на власних дітей. Випереджаючи події, уявляємо усілякі катастрофи, які можуть статися з нашими дітьми, якщо ми дозволяємо їм будь-що зробити.

         Одним з прийомів, який допоможе вам у подібних ситуаціях, може бути такий: огляньтеся, згадайте власне життя. Поміркуйте про ті випадки, коли й ви припускалися помилок, і про те, чому вони вас навчили. Чи були поряд з вами люди, які б могли дати вам своєчасну пораду? Чи послухалися б ви їх, а якщо – ні, то чому? Спробуйте пригадати, чи були у вашому житті випадки, коли ви чинили згідно з порадами ваших батьків, а потім шкодували про це.

        Відповідаючи на ці запитання, ви зможете краще зрозуміти свою дитину, подивитися на багато речей її очима. Довіряйте дитині, не придумуйте того, чого немає насправді. Ви можете поділитися своїми побоюваннями з сином чи донькою, але мусите уміти вислухати їх і повірити.

 

Батьківська єдність – важливий закон виховання

         Досить поширеним явищем у сімейному житті є намагання деяких батьків завоювати дешевий авторитет у дітей за допомогою таких прийомів, як запобігання, своєрідний підкуп, показ своєї доброти тощо. Батьківський розрахунок тут доволі простий: дитина побачить, як її люблю і любитиме мене. При цьому батьки не враховують той факт, що дитяча проникливість сильніша за проникливість дорослої людини. Для дитини дорослий – перспектива її життя і розвитку, її майбутнє. Саме тому діти досить уважно вивчають дорослих, у першу чергу власних батьків, обираючи для наслідування привабливі для них риси, якості характеру, манери, норми поведінки. На певній стадії розвитку, як правило, помічає згадану фальш і нещирість у поведінці батька чи матері. Наслідком цього стає, по-перше, втрата авторитету батьків у дітей, втрата поваги до батьків, і по-друге, формування таких негативних якостей, як лицемірство, брехливість, нещирість.

Ще гірше, коли батько або мати вступають у своєрідне змагання в зовнішньому прояві любові до дітей. Запитання «Кого ти більше любиш – маму чи тата?» не таке вже й абстрактне у практиці сімейного виховання, особливо, якщо воно підкріпляється відповідними діями з боку батьків. Нерідко в сім'ях виникає своєрідне змагання між батьком і матір'ю у проявах «любові до дітей».

        Подібні явища можуть мати місце в сім'ях, де батьки живуть між собою у злагоді. Але такий стиль виховання веде до негативних результатів. Зокрема, вказана змагальність батьків у прояві любові до дітей тягне за собою такі небажані наслідки: за наявності в сім'ї двох або більше дітей відбувається своєрідний поділ сфер впливу батька і матері на них, з'являються улюбленці й обділені любов'ю, між дітьми може виникнути відчуженість або навіть ворожнеча. Якщо дитина в сім'ї – одна, то у подібній ситуації, зваживши всі «за» і «проти», вона віддає перевагу комусь одному з батьків, відсунувши на другий план іншого. Своєму кумиру дитина буде дарувати увагу і ласку, любов і повагу, вдячн ість і доброзичливість. Інший з батьків буде обійдений дитячою увагою. Такий стан веде до розладу між батьками, а дитина росте нещирою, користуючись конкуруючою батьківською любов'ю. 

        Безперечно, люди різняться між собою не лише тим, як вони люблять, але й тим, як вони виявляють це почуття. Такі якості, як біологічна прив’язаність, чутливість і доброзичливість, є суто індивідуальними. І досягти їх єдності, однаковості вияву практично неможливо. Досягти єдності прояву любові й батьківської спільності можна завдяки турботі про дитину, повазі до неї.

        Батьки домовляються між собою, як чинити в кожному випадку, важливому для виховання, наприклад: як готувати дитину до школи, які закріпити за нею доручення вдома, як організувати читання, заняття спортом тощо. Якщо ж виникли протиріччя, то дитина має почути не ваші взаємні звинувачення, і засудження, а аргументи з обох боків.

  

Чи можна уникнути конфліктів?

         Жити без конфліктів неможливо. Що ближчі взаємини між людьми, тим реальнішою буде поява конфліктів. Конфлікт – це відкритий вияв наявної між людьми різниці.

         Прагнення за будь-яку ціну уникнути конфлікту схоже на прагнення уникнути реальності. Від того, що ми робитимемо вигляд, ніби протиріч і різниці у наших поглядах немає, вони не зникають.

У деяких сім'ях так багато сил й часу витрачається на те, щоб уникнути конфлікту, що коли він все-таки вибухає, вони опиняються зовсім безпорадними у цій ситуації.

        Часто люди сердяться один на одного роками, спричиняючи біль не лише собі, але й решті членам родини. Більшість конфліктів виникають через дрібниці й у тих, хто посварився, в пам'яті навіть не залишається подробиць. Усе, що залишається, - це уперте небажання сторін зробити перший крок до примирення. Зазвичай конфлікт виникає через те, що діти не погоджуються з думкою дорослих, їхньою оцінкою, діями, вимогами, що виявляється у невдоволенні, різких репліках, скаргах. Нерідко ми не докладаємо жодних зусиль, щоб розв’язати конфлікт. Так, заяву дитини «Мені це не подобається» - ігнорують, її думки на кшталт «Я так не вважаю» - відкидаються, відчайдушне «Не хочу!» - не беруть до уваги.

        Розв'язання конфлікту – справа творча: варто врахувати і проаналізувати кількість компонентів ситуації. Тому якщо в цей момент ви намагаєтеся припинити розпалювати конфліктне «вогнище», але не знаєте, як знайти вихід, можна відкласти остаточне розв’язання на якийсь час. Однак буває і таке. Ми говоримо: «Повернемося до цього пізніше», але не кажемо, коли саме. Через таку невизначеність конфлікт часто залишається нерозв’язаним.

        Добрі слова, ласкаве ставлення до дітей під час конфлікту значно знижують напругу ситуації.

У разі назрівання конфлікту або напруження стосунків можна звернутися до дитини з проханням про будь-яку послугу. Це підкреслює її значущість і у такий спосіб можна буде уникнути взаємного невдоволення.

Батьки, які не бояться йти на компроміс, доволі легко виходять з конфлікту. І навпаки, конфлікт затягується, якщо дорослі не спроможні або не хочуть іти на компроміс.

 

Перші вихователі майбутніх громадян

         Ми, українці, - нація, пройнята християнським духом терпимості, щирості, прощення, розуміння потреб народів, які проживають на теренах України і хочуть зберегти свою віру, свої місце в геополітичному просторі. Реальна політика сучасного етапу розвитку всієї світової цивілізації, що певним чином відбивається і в нашому суспільстві, - це зіткнення, суперництво і протистояння інтересів різних великих націй і малих етносів. Проігнорувати це явище не можна, бо виникають трагедії як локального, так і глобального масштабів.

У нашому суспільстві теж наявна проблема ставлення національних меншин до української державності. Виховання дітей з національних меншин буде постійно здійснюватися на тлі природної суперечності, що визначається ставленням меншин до нації, за якою дано назву державі так званої титульної.

Сім'я є головним чинником таких настроїв і прагнень. З одного боку, наша громадянська лояльність щодо держави передається дітям, з іншого – національна активність батьків і етнічної громади часто визначають прагнення дітей до засвоєння своїх культурно-національних цінностей. Дорослі будь-якої (моно- чи поліетнічної) сім'ї мають виховувати патріота України, свідомого громадянина, що шанує закони і традиції не лише свого етносу, а й народу, на землі якого він живе, тобто виховувати людину з розвиненою як етнічною, так і національною свідомістю.

        На виховання громадянськості  впливає багато різних чинників, однак необхідно пам’ятати, що для дітей найголовнішим є найближче оточення, тобто сім'я.

        З одного боку, вибір сім'ї зазвичай не залежить від бажання дитини, бо батьків не вибирають. З іншого – виховання багато в чому визначається індивідуальними і віковими особливостями дитини, нашим ставленням до неї. Так само важливим є і зміст нашого спілкування з дітьми, характер наших взаємин, бо вони безпосередньо впливають на емоційне самопочуття, виникнення громадянських почуттів. Найближче оточення дитини є першими вихователями, які покликані самою природою плекати дитячу душу, допомагати засвоювати дитині здобутки національної і світової культури, сприяти виникненню відчуття належності до свого народу.

        Якщо дитина росте в неблагополучній родині, то доволі часто у неї настільки змінена психіка та сплюндрована душа, що складно знайти такі найперші риси громадянської свідомості, як доброта, увага, чуйність, милосердя, любов до ближнього. Цим дітям мати не співала колискових, не розповідала казок, не жартувала, промовляючи народні дитячі скоромовки, прислів’я; немає у них відчуття краси рідної землі, бо дитина не милувалася й не отримувала насолоди від чудових краєвидів, квітучих садів. ЇЇ турбували найелементарніші життєві потреби – знайти щось поїсти, якось зігрітися. 

        Батьки, які готові до формування у дітей основ громадянськості, реалізуючи свої духовно-інтелектуальні можливості, допомагають засвоювати дітям певні знання громадянського змісту, вже на новому вищому рівні підтримують у них патріотичні почуття, допомагають опанувати державну мову, розвивають інтерес до громадянської діяльності.

 Яка родина – така й дитина

         Стосунки батьків між собою, їх взаємини з дітьми, внутрисімейна атмосфера загалом – все це  незмінна практична школа батьківства й материнства. Добра ця школа – і виховання буде добрим; якщо ж нервова і тривожна, то діти зростають нервові, тривожні чи байдужі, егоїстичні, морально й духовно глухі.

Звичайно, вплив батьків на дітей завжди індивідуальний, і вони мають більше можливостей враховувати вікові та особистісні особливості дитини. Безперечно, що найкращі умови для розвитку і вихованні дитини має сім'я, в якій проживає кілька поколінь. У такій сім'ї, як правило, є різні види стосунків між старшими і молодшими поколіннями та можливості передання і взаємозбагачення особистості дітей і дорослих, засвоєння сімейних ролей в процесі безпосередньої життєдіяльності родини.

        На жаль, як свідчить статистика в Україні, як і в інших європейських країнах, переважає нуклеарна (одноядерна – батьки і діти) сім'я. Більш того, зниження рівня життя в державі, погіршення соціальних, санітарних, гігієнічних, побутових умов життя, а у зв’язку з цим і психологічних, призводить до деформації почуття відповідальності, юридично-правового і морально-етичного обов’язку, що відбивається на сім'ї. В Україні зменшується рівень народжуваності дітей і помітно зростає кількість неповних сімей.

Сильним негативним фактором у вихованні дітей стає факт розлучення батьків. Залишення сім'ї батьком (або матір'ю), що, як правило, супроводжується офіційним розірванням шлюбу, може різко змінити морально-психологічний стан дитини і часто має руйнівний вплив на її психологічний світ, поведінку, віру в морально-духовні цінності та ідеали людей.

        Після розлучення колишньому чоловікові чи дружині слід чітко обумовити в інтересах дитини новий стиль контактів і вимог, адже батьки завжди мають підтримувати хоча б найменший контакт із дітьми, незважаючи на те, що він може бути для одного або й обох небажаним. Ці контакти сприятимуть психічній врівноваженості, нормалізації розвитку дитини, гуманізації, її ставлення до батьків. Жоден із батьків не може принижувати іншого і присутності дитини та саму дитину. Емоційну напруженість взаємин батьків діти відчувають без слів, поглядів, жестів і міміки, навіть тоді, коли їх при цьому немає. Вони відчувають це інтуїтивно, серцем, душею, якимось особливим родинним почуттям, що не піддається критеріальним вимірам.

Для повноцінного розвитку, як певну компенсацію за розлучення батьків, діти потребують постійних, стабільних стосунків з обома батьками, а це означає, що мати і батько, який здебільше проживає окремо, мусять обговорити умови їх теперішнього життя, осмислити ситуацію, в якій опинилися і зберегти ті кращу почуття, які в них залишилися з попередніх стосунків.

        У кожній сім'ї дитині відводиться певна роль, відповідно до якої будуються її взаємини з батьками залежно від її віку, незначного життєвого досвіду. Батьки для дітей мають бути джерелом емоційного тепла і підтримки, владою, розпорядником благ, зразком і прикладом для наслідування і, звичайно, мудрими порадниками.

Авторитет матері (батька) зростає в очах дитини, якщо вони, знаючи її проблеми, допомагають безболісно їх розв’язати. Це залежить від загальнокультурного рівня батьків, їх освіченості, педагогічної підготовленості, способу життя, ціннісних орієнтацій, реакції на становище, що склалося, оптимізм і віру на краще життя родини і дитини. При цьому мати має враховувати, що дефіцит чоловічого впливу веде до порушення не лише розвитку інтелектуальної сфери, ускладнює процес ідентифікації відповідно до батьківського (чоловічого) чи материнського (жіночого) образу. Не маючи родинного прикладу спостерігати доброзичливе подружнє спілкування, це часто може впливати на формування гіперприв'язаності до матері чи батька, спричинювати різні відхилення психіки і навіть фізичні вади.

        Неповна сім'я необов’язково призводить до відхилень у розвиткові інтелекту і поведінці дитини. Кожна дитина може успішно справитися з однією або кількома несприятливими обставинами, але якщо їх більше, то це може спричинити виникнення у дітей невротичних реакцій тощо. Невдоволеність емоційними контактами, життєва невпевненість в позитивній оцінці дорослими, зменшення можливостей задоволення запитів у сфері матеріальних потреб, що зростають, - все це сприяє деформації ціннісних орієнтацій, викривленню реальних установок, що руйнує віру в моральний ідеал, призводить до порушень в діях, мотиваційній сфері, майбутньої діяльності, свідомого чи несвідомого успадкування чи наслідування морально-поведінкових якостей батьків.

 

Роль батьків у статевій ідентифікації дитини

 

        Майже з моменту народження дитини батьки орієнтують її на певну статеву роль, вчать хлопчика бути хлопчиком, а дівчинку – дівчинкою, тим самим сприяючи гармонійному розвитку особистості. Це виражається в одязі – навіть його колір свідчить про стать дитини, у підборі іграшок, в іграх, які пропонуються дорослими. У статевій ідентифікації дитини засвоєння зовнішніх атрибутів має істотне значення. Дуже рано дитину заохочують наслідувати батька або матір, які стають для малюка зразком, еталоном, і формують у дитини ту поведінку, яка традиційно вважається відповідною її статі.

        Скажімо, словом і справою у свідомість хлопчиків закладається система правил поведінки для представників їх статі. Хлопчиків раніше починають привчати до стриманості у прояві почуттів. У будь-якій зручній ситуації батько нагадує синові про те, як поводяться справжні чоловіки. Іноді з метою виховання мужності батьки не помічають дратівливості сина, заохочуючи його агресивність.

У дошкільному віці зароджуються і розвиваються відмінності у спрямованості інтересу до спілкування у хлопчиків та дівчаток, виявляється прихильність до дітей своєї статі: хлопчик частіше обирає хлопчиків, а дівчинка – дівчаток. Розвивається самосвідомість і такий важливий її аспект, як усвідомлення себе хлопчиком, чоловіком або дівчинкою, жінкою.

        Стереотипи чоловічої та жіночої поведінки входять у свідомість дитини через безпосереднє спостереження за поведінкою чоловіків та жінок, які її оточують. Кожен з батьків є носієм ціннісних орієнтирів своєї статі та відповідних якостей: душевності, чуттєвості, емоційності, які властиві жінкам; а також сміливості, рішучості, самовладання, притаманних чоловікам.

        Дорослим слід пам’ятати, що діти наслідують усе: форми поведінки, які є корисними, прийнятними для оточуючих, і соціальні стереотипні форми поведінки дорослих, які найчастіше є шкідливими звичками (паління, лайки, бійки тощо). Так, хлопчики уже в дошкільному віці використовують такі «символи мужності» у своїх сюжетних іграх та у життєвих ситуаціях. 

        У сім'ї дитини зазвичай наслідує тих близьких, які є представниками тієї самої статі, що і вона. У повній сім'ї діти орієнтуються на батьків: хлопчик – на батька, дівчинка – на матір. Хлопчик свій вибір аргументує тим, що він теж чоловік і має бути схожим на чоловіка, а дівчинка, відповідно, - на жінку. При цьому хлопчик виражає захоплення саме чоловічими чеснотами батька,а дівчинка – жіночими чеснотами матері. У багатодітних сім'ях хлопчики та дівчатка можуть обрати для наслідування відповідно старших братів чи сестер.

У дошкільному віці діти забарвлюють специфікою своєї статевої ролі відносини з дорослим. Реакції дорослого на певні дії дитини стверджують правильність її поведінки, коригують або забороняють ту чи ту поведінку. У різних культурах традиційно існує свій стиль чоловічої та жіночої поведінки. Дитина, яка належить до певної культури, присвоює стиль поведінки своєї статі у тому віці, коли вона ще не усвідомлює, що ж означає цей стиль.

        Сьогодні стає зрозумілою необхідність диференційованого, залежно від статі, виховання на ранніх етапах дошкільного віку. Формування статевої ідентифікації – тривалий біосоціальний процес вибору та оволодіння однією з двох моделей статевої поведінки, прийнятих у тому соціальному оточенні, де росте дитина.

Нормою психосексуального розвитку особистості є отримання до періоду статевого дозрівання елементарних знань про будову тіла, статеві органи, вагітність і народження дітей. Науковці, досліджуючи цю проблему в Україні, наводять цікаві дані про відповідність знань дітей педагогічним вимогам. За їх спостереженнями, понад 80% дітей у 6-8-річному віці не змогли знайти необхідні слова для правильного пояснення статевого розвитку дівчинки і хлопчика. Навіть ті з них, хто мав хоч найменше уявлення про функціонування жіночого та чоловічого організму, пояснюючи відповідні питання, часто вживали вульгаризми і почувалися досить ніяково.

До питань статі діти дошкільного віку дуже часто виявляють пізнавальний інтерес. Запитуючи і вислуховуючи відповідь, дитина лише з'ясовує для себе якусь обставину. ЇЇ цікавлять причинно-наслідкові дії і явища у природі і серед людей. Завдяки правдивій і доступній для її сприймання інформації зростає довіра між дитиною і дорослими.

        Батьки повинні враховувати, що у цьому віці хлопчики і дівчатка переважно не мають досвіду спільної діяльності. Тому необхідно її організувати і формувати у них здатність розподіляти обов’язки з урахуванням можливостей кожного.

        Існує кілька правил, якими можна керуватися у статевому вихованні дітей:

  • Діти мають отримувати відповідну інформацію від батьків. Ці відомості слід узгоджувати з темпераментом, допитливістю та сором’язливістю кожної дитини; інформація має подаватися тактовно, правдиво і спрощено. 
  • Дітей слід інформувати поступово, додаючи кожного разу нові відомості. Є діти, які рідко про щось розпитують. У таких випадках не варто форсувати події. Інколи дітям достатньо інформації, отриманої з коротких розмов, коли ви згадуєте про щось «таке» мимохідь.
  • Дітей у віці 6-12 років батьки мають забезпечити різноманітною літературою з цих питань. Дорослі й діти обмінюються думками, і цей обмін поліпшує взаєморозуміння між ними, сприяє зародженню атмосфери моральної чистоти і сором’язливості, чого найчастіше дотримується сама дитина.
  • У віці 9-14 років дитина має отримати всю інформацію стосовно статі для подальшого щасливого життя.

       

        Зрештою, поінформувати дитину щодо питань статі – не найскладніше завдання. Значно більше труднощів виникає тоді, коли дорослі намагаються сформувати у дітей відповідну поведінку, вплинути на усе те, що стосується людської душі.

Сімейний кодекс України

 

 

 

Стаття 150. Обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини

     1. Батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

     2. Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

     3. Батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

     4. Батьки зобов’язані поважати дитину.

     5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї.

     6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

     7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

 

     Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав

     1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

     а) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважних причин і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування;

     б) ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;

     в) жорстоко поводяться з дитиною;

     г) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

    д) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

    е) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

 

   Стаття 165. Особи, які мають право звертатися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав

     1. Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

 

     Правові наслідки позбавлення батьківських прав (відповідно до ст.166)

     Особа позбавлена батьківських прав:

-         перестає бути законним представником дитини;

-         втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім’ям з дітьми, право на утримання від дитини;

-         не звільняється від обов’язку по сплаті аліментів.

 

     Стаття 184. Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей (Кодекс України про адміністративні правопорушення)

     Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладання штрафу.

     Вчинення неповнолітніми віком від 14 до 16 років правопорушень та діянь, що містять ознаки злочинів, тягне за собою накладання штрафу на батьків.

 

     Стаття 166. Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування (Кримінальний кодекс України)

     Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі від 2 до 5 років або позбавленням волі на той самий строк.

 

Якщо ви знаєте  дітей, які потребують допомоги, звертайтеся до:

      Служба у справах дітей Чернігівської облдержадміністрації діє відповідно до Положення затвердженого розпорядженням голови облдержадміністрації від 11 січня 2013 року № 19, розробленого у відповідності до Типового Положення про службу у справах дітей обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 року № 1068.

Юридична адреса Служби: 14000, м. Чернігів, проспект Миру, 19

Телефони: факс (0462) 651-764

Електронна адреса: Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

Режим роботи з 8-00 до 17-00 (взимку з 9:00 до 18:00),

перерва на обід з 13-00 до 14-00.

Вихідні дні - субота та неділя.

Прийом громадян здійснюється:

• начальником Служби – у вівторок - з 15.00 до 18.00;

у четвер - з 9.00 до 13.00;

• заступниками начальника Служби - у середу - з 15.00 до 18.00;

у п’ятницю - з 9.00 до 13.00.

Керівництво служби:

Начальник служби 
Зеленько Людмила Федорівна

т/ф. (0462) 65-17-64

Заступник начальника 
Железний Станіслав Анатолійович

(0462) 65-17-64

Заступник начальника
Олифіренко Юлія Іванівна

(0462) 67-46-38

Служба у справах дітей
Чернігівської 
райдержадміністрації

вул. Шевченка, 48
м. Чернігів
14027
Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

Усик Анатолій Сергійович

(0462)
95-33-35

Служба у справах дітей
Деснянської районної у м. Чернігові ради

Пр. Перемоги, 141
м. Чернігів
14013
Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

Науменко 
Катерина 
Петрівна

(0462)
97-14-42

Служба у справах дітей
Новозаводської районної у м. Чернігові ради

вул. Щорса, 19
м. Чернігів
14017
Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

Назаренко Юрій Анатолійович

(0462)
77-49-59
93-78-02

 

  

 

  Кримінальної міліції у справах дітей в Чернігові:

 

 Адреса підрозділу:

14000, м. Чернігів, Проспект Перемоги, 74.

 

Контактний телефон / факс:

(0462) 619-180

Пилипенко В’ячеслав Володимирович

 Посада: начальник

 Звання: підполковник міліції

Час прийому громадян: що середи з 15:00 до 18:00

 

Чернігівський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді:


м. Чернігів, вул. Воровського, 24 а,
тел. 678-607, 678-604, тел./факс 678-608

При центрі діють 8 спеціалізованих формувань:

Соціальної підтримки сімей „Родинний дім”
(допомога сім’ям у складних життєвих обставинах, молодим, багатодітним, неповним сім’ям, дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, дітям та молоді з функціональними обмеженнями; попередження насильства в сім’ї та раннього соціального сирітства)

Соціальної профілактики
(формування усвідомленого здорового способу життя серед дітей, молоді та батьків)

Соціального супроводу неповнолітніх та молоді, які перебувають в місцях позбавлення волі чи повернулися з місць позбавлення волі

 Центр соціальної підтримки сімей та дітей, які живуть з віл 

 Консультативний пункт для ін’єкційних споживачів наркотиків „Довіра”
(запобігання розповсюдженню ВІЛ/СНІД)

 Школа волонтерів

 Рекламно-інформаційна служба

 „Телефон довіри” 4-21-01

 Психологічні, юридичні, соціально-педагогічні, соціально-медичні, соціально-економічні та інформаційні послуги Центру безкоштовні, анонімні, конфіденційні.

Рубрика: "Питання, що хвилюють батьків"

Запитання: З якого віку ( з 6 чи 7-ми років) необхідно віддавати дитину до школи?

Відповідь: Однозначно відповісти на це питання не можна, оскільки необхідно враховувати  ряд чинників, що визначають підготовленість дитини до навчання . Саме від того, наскільки дитина розвинена фізично, психічно, розумово, а також який стан її здоров'я  і залежить, з якого віку необхідно дитині починати навчання в школі. Має значення і  весь комплекс чинників,  які визначають рівень розвитку дитини,  при якому вимоги системного навчання  не будуть надмірними і не призведуть до  порушення здоров'я дитини. Слід відмітити, що у дітей, не підготовлених до  систематичного навчання, важче і довше проходить період адаптації до шкільних умов, у дітей  частіше  виникають труднощі  у навчанні.

 

Наказ МОН № 204 від 07.04.05 року
Про прийом дітей до 1 класу
загальноосвітніх навчальних закладів
На виконання п. 2 ст. 18, п. 1 ст. 20 Закону України "Про загальну середню освіту" з метою забезпечення права на освіту та належної організації і проведення прийому дітей до 1 класу наказую:
1. До 1 класу загальноосвітнього навчального закладу зараховувати дітей, як правило, з 6 років.
2. Прийом дітей до 1 класу загальноосвітнього навчального закладу (крім спеціалізованого) здійснювати на безконкурсній основі, як правило, відповідно до території обслуговування.
3. Для зарахування дитини до 1 класу батьки або особи, які їх замінюють, подають заяву на ім'я директора загальноосвітнього навчального закладу, копію свідоцтва про народження дитини та медичну картку встановленого зразка.
4. Не допускається збирання додаткових даних про дитину та її батьків або осіб, які їх замінюють, зокрема довідок з місця роботи, проживання, про заробітну плату батьків, будь-яких даних, що свідчать про розвиток дитини та її готовність до систематичного навчання в школі.
5. При прийомі дитини до 1 класу є неприпустимими проведення тестувань, співбесід, екзаменів тощо з перевірки її знань щодо засвоєння навчально-виховної програми дошкільного навчального закладу.
6. Прийом дітей до 1 класу спеціалізованого навчального закладу здійснюється відповідно до Інструкції про порядок конкурсного приймання дітей (учнів, вихованців) до гімназій, ліцеїв, спеціалізованих шкіл (шкіл-інтернатів), затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 19.06.2003 р. № 389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2003 р. за № 547/7868).
7. Наказ про зарахування дитини до 1 класу загальноосвітнього навчального закладу видає директор на основі поданих документів, як правило, до початку навчального року.
8. Відповідно до Інструкції з ведення ділової документації у загальноосвітніх навчальних закладах на кожного учня-першокласника оформляється особова справа. 

 Запамятайте!

*При  підготовці до школи ви  повинні  залишатися для дитини  люблячими і розуміючими батьками і не брати на себе роль  вчителя! Дитина охоче робить тільки те, що у неї добре виходить, тому вона не може бути ледачою.

*Досягнення дитини  намагайтеся не порівнювати ні зі своїми, ні з досягненнями ваших старших дітей, ні однокласними ( не озвучуйте цього при дитині, навіть якщо  це на її користь).

*Ваша любов і  терпіння слугуватимуть гарантом упевненого просування  вашої дитини у навчанні.

Запитання:Чи в обовязковому порядку дитина повинна уміти читати і писати при вступі до 1 класу?

Відповідь: НЕ ОБОВЯЗКОВО! Здатність дитини складати зі складів слова не є вмінням читати. Більшість дітей  тяжко оволодівають  цією складною  розумовою операцією, тому не треба їх підштовхувати! Навички читання і письма повинні формуватися за спеціальними методиками ( поетапно формуються уявлення про мову, звуки, букви, склади). Основними вміннями у читанні є розуміння  прочитаного тексту, аналіз описуваної ситуації, відповіді на питання після читання, - ці вимоги не передбачені Програмою розвитку, навчання та виховання дітей дошкільного віку.

 Запитання: Як правильно організувати робоче місце учня вдома?

Відповідь: Перш за все, першокласнику необхідно купити  письмовий стіл. Тоді дитина зможе систематизувати і розкласти в шухляди столу  нвчальне приладдя і навчиться підтримувати порядок на робочому місці.Купуючи меблі, необхідно враховувати зріст дитини, при рості - 1 м - 1 м 15 см, висота кришки столу над підлогою  повинна бути  45 см, а висота сидіння стільця 26 см; при рості 1 м 15 см  до 1 м 30 см  висота столу повинна бути 52 см, а стільця - 30 см. Важливо щоб ноги дитини стояли на підлозі, спина торкалася до спинки, а між кришкою парти і  грудьми дитини могла пройти долоня.

 

КОНСУЛЬТАТИВНИЙ ПУНКТ ДЛЯ БАТЬКІВ

 

       Чи готова дитина до школи?

       Віддавати її в школу в 6 років, або, може варто почекати ще рік?

       Як допомогти дитині пристосуватися до нових для неї умов шкільного навчання?

Ці питання не можуть не хвилювати батьків дошкільнят. Але дати правильну відповідь навіть досвідченим мамам і папам не завжди легко.
Існує багато психологічних тестів, по яких можна дізнатися про загальну шкільну зрілість дитини. Але проводити їх і знатися на отриманих результатах – справа спеціалістів-психологів. Тож пропонуємо елементарний спосіб перевірки, доступний абсолютно всім батькам.
Отже, спершу поставте своїй дитині наступні запитання. Якщо вона відповість на них без зусиль, то, значить, його психічний розвиток відповідає календарному віку і свідчить про готовність дитини навчатися в загальній середньоосвітній школі.
Запитання для дитини 5-6 років:

1. Як тебе звуть?

2. Як звуть твою маму, папу, сестричку, братика?

3. Ти дівчинка чи хлопчик? Ким ти будеш, коли виростеш і станеш дорослим: чоловіком чи жінкою?

4. Зараз ранок, День чи вечір?

5. Ти любиш малювати? Якого кольору цей олівець, стрічка?

6. Скільки пальців у тебе на руці? Покажи два пальчики, три?

7. Скільки оченят у ляльки? А у тебе? Для чого потрібні очі, вуха?

8. Що роблять віником, олівцем, ложкою?

9. Коли можна кататись на санчатах: взимку чи літом? Чому?

10. Коли можна купатися в річці: взимку чи літом? Чому?

11. Яких ти знаєш звірів, птахів? Хто більший: коза чи корова? У кого більше ніг: у собаки чи у півня?
Запитання для дитини 6-7 років:

1.Назви своє прізвище, ім'я, по батькові.

2. Хто старший: ти чи твій брат, сестра?

3. Скільки тобі років? А скільки буде через рік, два роки?

4. Коли ти снідаєш: вранці чи увечері? Обідаєш: вранці чи вдень? Що буває раніше: обід чи сніданок, день або вечір?

5. Де ти живеш? Де працюють твої папа, мама? Ким ти хочеш бути, коли виростеш?

6. Яка зараз пора року – літо чи осінь, зима чи весна? Чому ти так вважаєш?

7. Чому сніг буває взимку, а літом його немає?

8. Що робить листоноша, лікарка, вчитель? Хто лікує, а хто навчає?

9. Що більше – 8 чи 9; 5 чи 3? Порахуй від 6 до 9, від 5 до 3?

10. Покажи свою ліву руку, праве вухо. Що знаходиться справа / зліва від тебе в цій кімнаті?

11. Що потрібно зробити, коли випадково зламав чужу річ?
Не дивуйтесь, якщо питання вам здалися дуже простими. У практиці багатьох педагогів зустрічалися діти, які не змогли відповісти на багато з них. Для кожного з батьків є цілком  нормально  вважати, що його дитя найрозумніше. Але інколи дитина не може відповісти на якісь з цих питань  тому, що батьки не вважали за потрібне йому це пояснити. Вони просто гадали, що їх чудове маля саме знає такі елементарні речі.

Якщо ж ваша дитина:

• кожен ранок чистить зуби, завжди миє руки перед тим як сісти до столу;

• допомагає вдома по господарству (миє посуд, прибирає ліжко, накриває на стіл);

• може сам собі приготувати бутерброд, вдягнутися по погоді, зав'язати шнурки і шарф;

• вміє самостійно утримувати увагу досить тривалий час (15-20 хвилин) під час читання вголос, малювання, гри;

• здатна управляти своїми бажаннями (не їсть перед їжею цукерки, хоча вони і лежать на видному місці; не вередує, коли дорослі щось заборонили); • вміє поводитися за столом (правильно сидить, акуратно їсть);

• має більш-менш стійкі інтереси (прослухування музики, малювання, заняття мовами, конструювання, ліплення з пластиліну);

•вміє поводитися в суспільстві (не перебиває старших, без нагадування проявляє вічлевість, використовуючи «будь ласка», «дякую», «до побачення» та ін.);

• дотримується певного режиму дня;

• ставить питання і завжди вислуховує відповіді;

• прибирає за собою іграшки після гри, альбом після малювання, книжки після читання, .............тоді вітаємо! Ваше дитя має високий рівень розвитку вольових навичок. А вони, у свою чергу, є основою довільного запам'ятовування, уваги, розумових навичок. І, відповідно, у вас і у вашої дитини буде значно менше проблем в школі. 
         Обов’язково слід зазначити, що якщо ви прагнете віддати дитину до спеціалізованого навчального закладу з поглибленою програмою навчання, про це необхідно потурбуватись заздалегідь. Тому, що по-перше дитина швидше за все не зможе подолати конкурс чи співбесіду для вступу до такої школи без попередньої цільової підготовки, а по-друге, навіть якщо вона пройде співбесіду, їй буде важко встигати за іншими. Умови конкурсного вступу до першого класу ліцеїв та шкіл з поглибленим навчанням необхідно дізнаватись безпосередньо у закладі, куди ви прагнете віддати дитину. Починати готувати дитину до вступу у школу з поглибленими знаннями бажано більше ніж за рік.
В яку школу чи ліцей ви б не вирішили віддавати свою дитину, перехід її з дитячого садка, родинного кола до школи веде до значних змін в її житті. При цьому змінюється не лише життя самої дитини, але і життя сім'ї в цілому, особливо якщо дитина єдина або старша. Підготовка до цієї події дитині просто необхідна.
         Особливе місце в підготовці займає формування очікувань і установок дитини на вступ до школи. Тут дуже важливо не перестаратися. Не слід обіцяти, що дитину чекають суцільні лаври успіху, важливіше допомогти їй налаштуватись на щоденну працю але робити це необхідно дуже коректно. Зовсім неприпустимі вислови типу: «Що ж ти, така неохайна дівчинка, в школі робитимеш?» або «Ось там тебе привчать, нарешті, до порядку!». Також не сподівайтесь, що якщо ви весь цей час не привчали дитину до дисципліни, що школа нарешті зробить це за вас (особливо це стосується сімей, де діти не відвідували дітсадка). Дитині буде дуже важко пристосуватись до різкої зміни умов на такі, де дисципліни все ж таки прийдеться дотримуватись.

Щоб допомогти налаштуватись на новий ритм життя, краще говорити дитині:

 • У тебе все вийде, якщо ти трохи попрацюєш / постараєшся.

 • В школі можна багато чого нового дізнатись і багато чому навчитися, варто лише захотіти.

 • У класі можна знайти нових хороших друзів, хоча цілком імовірно, що не всі діти в класі тобі одразу сподобаються.

Доречно буде розповісти про свої шкільні враження, своїх шкільних друзів, можливо, у вас є хороші знайомі зі шкільних часів, з якими ви до цих пір підтримуєте стосунки. Дитині буде цікаво дізнатися, що дружні стосунки можуть тривати такий довгий час.
          Поясніть дитині, що спочатку вона може сумувати за дитячим садком, за батьками, все шкільне може здаватися чужим. Це відчуття поступово мине, учні зазвичай швидко звикають до школи та до нового оточення.
Пригадайте про власні почуття та хвилювання в першому класі. Розкажіть, як ви чекали 1 вересня. Можете поділитися і своїми теперішніми відчуттями, пояснити свої хвилювання, які пов'язані з першим вересня. Але важливо, щоб ваші шкільні згадки та сьогоденні турботи не стали додатковим джерелом хвилювань для дитини. Налаштуйте дитину на те, що у неї будуть нові обов'язки. Підкресліть, що тепер вона підросла, стала доросліше. Це означає, що їй тепер не лише більше довірятимуть, але і більше від неї очікуватимуть, але знову ж таки робіть це обережно без зайвого тиску.
         Оцінки - це важлива складова шкільного життя. Аби зменшити можливі хвилювання дитини з приводу оцінок, за час, що залишився до школи, спробуйте навчити її самої оцінювати те, що вона робить. Наскільки вона сумлінно попрацювала, чи все зробила, що могла.
Для того, щоб навчити дитину цьому, необхідно:

 • Самому максимально об'єктивно оцінювати результати роботи майбутнього школяра.

 • Порівнювати різні результати діяльності дитини, обговорювати причини успіхів і невдач.

 • Регулярно з'ясовувати, що саме дитина думає з приводу своєї роботи, як її оцінює, що у нього вийшло, що не вийшло, чому? Важливо звернути увагу на те, що порівнюються результати та досягнення дитини з його ж власними успіхами, аби побачити рух і зростання відносно самого себе. Ще одна причина, чому не можна порівнювати з досягненнями інших діток, бо це може спричинити зниження самооцінки.

 • Виражати впевненість в силах дитяти, переконаність в тому, що його результати будуть хорошими. Навіть коли дитині щось не вдається зробити вдало.

 • Підтримувати прагнення до творчості, розвитку і працьовитість.
          Коли дитина навчиться сама оцінювати свою діяльність, вона відчуватиме себе набагато впевненіше, тому що матиме власне більш менш адекватне уявлення про зроблене. Отже, ваше дитя вцілому буде менш залежним від думки і оцінки оточення. Також дуже важливо, щоб дитина добре розуміла, що шкільні відмітки - це лише оцінка зробленого зараз, а не його особи в цілому!! Підтримуйте та розвивайте впевненість дитини в собі, у власних силах - це дуже необхідно для хорошого самопочуття дитини в школі. У будь-якому випадку, любіть свою дитину такою якою вона є, навіть якщо вона не буде цілковитим відмінником!

 

 Шановні батьки!

 Пропонуємо вашій увазі основні моменти, на які Вам слід звернути увагу при підготовці дитини до школи:

v розвиток загального кругозору (кращими способами розширити горизонт знань дитини є бесіди з нею "про життя", читання книг і їх обговорення);

v вивчення літер і цифр, геометричних фігур і квітів, понять праворуч / ліворуч, великий / малий, широкий / вузький і т.п.;

 v обов'язковим є розвиток дрібної моторики - заняття на розвиток спритності кистей та пальців (це необхідно як для розвитку вміння писати, так і для розвитку мовлення, тобто необхідно більше малювати, ліпити, працювати з конструктором, вміти маніпулювати з дрібними предметами типу намистин, монеток, сірників, зубочисток, з них можна викладати картини та аплікації, нанизувати їх у намисто - все це розвиває також увагу і посидючість);

 v тренувати пам'ять - заучування віршів та пісень;

 v тренувати уміння аналізувати, класифікувати ( попросіть дитину переказати казку чи оповідання, - запитайте, що сталося спочатку, що було потім; повправляти дитину у вмінні зібрати з частин картинки ціле, розкласти предмети за будь - якою ознакою).

 Крім запасу знань, дитині необхідно також:

 v володіти комунікативними та соціальними навичками - тобто вміти спілкуватися, розуміти і головне застосовувати в повсякденному житті морально-етичні норми, прийняті в суспільстві, де вона живе;

 v не боятися вступати в контакти з дорослими і однолітками;

 v вміти відстоювати свою позицію цивілізованими методами і не проявляти недоречної агресії - або, навпаки, зайвої боязкості;

 v усвідомлювати зміст процесу навчання в школі, розуміти, що дає отримання знань, який порядок навчання в школі;

 v вміти підкорятися встановленим правилам, знати, що таке дисципліна і розуміти її необхідність;

 v мати позитивну мотивацію, бажання вчитися;

 v вміти цілеспрямовано і за своєю ініціативою працювати над завданням, організовувати, планувати свої дії і відповідати за їх наслідки (наприклад, самостійно збирати свій портфель і стежити за виконанням домашніх завдань).

 Важливо пам'ятати, що крім готовності голови не менш важлива і готовність тіла: навантаження на імунітет в перший шкільний рік буде серйозним, тому влітку перед школою було б добре крім навчання зайнятися і фізичною підготовкою. Дитині необхідно багато рухатись (ідеальними для цього будуть заняття в спортивній секції, які дають крім здоров'я ще й дисциплінарні навички), свіже повітря, повноцінне харчування. Якщо у малюка є порушення здоров'я, необхідно обов'язково проконсультуватися з лікарем і отримати рекомендації щодо корекції стану та організації процесу навчання. Отже, озброєні всіма цими знаннями, ви з легкістю подужаєте дорогу до школи.

 Проте, пам'ятайте! Найголовніше для першокласника - не вміння і навички, а впевненість у своїх силах і в батьківській підтримці, що б не відбувалося в школі.

 Бажаємо, Вам успіхів!