ДНЗ № 51 "Барвінок"

rainbow

Ідемо в садок

WWW.reg.isuo.org

Правила прийому в ДНЗ

ЯКЩО ВИ ВИБРАЛИ НАШ САДОЧОК



Для надання заявки в електронну чергу потрібно:

1. В Інтернеті вийти на сайт «Електронна черга в дошкільні навчальні заклади» www.isuo.org

2. Ознайомитись з Інструкцією для батьків.

3. Обрати один дошкільний заклад, в який бажали б оформити дитину.

4. Надати заявку відповідно до Інструкції.

5. Якщо батьки не прикріплять до заявки електронну копію свідоцтва про народження дитини та документ про наявність пільг на влаштування дитини, то протягом 10 днів принести ці документи в дошкільний заклад для перевірки даних. Тільки тоді заявка буде поставлена у електронну чергу. Прийом дітей до дошкільного навчального закладу здійснює керівник ДНЗ протягом календарного року на підставі заяви батьків або осіб, які їх замінюють, медичної довідки про стан здоров’я дитини, довідки дільничного лікаря про епідеміологічне оточення, свідоцтва про народження. Групи у дошкільному навчальному закладі комплектуються за віковими ознаками. За дитиною зберігається місце в дошкільному навчальному закладі державної та комунальної форм власності у разі її хвороби, карантину, санаторного лікування, на час відпустки батьків або осіб, які їх замінюють, а також у літній оздоровчий період (75 днів). Відрахування дитини з дошкільного навчального закладу здійснюється:

• за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють;

• на підставі медичного висновку про стан здоров’я дитини, що виключає можливість її подальшого перебування у дошкільному навчальному закладі даного типу;

• у разі несплати без поважних причин батьками або особами, які їх замінюють, плати за харчування дитини протягом двох місяців.

Адміністрація дошкільного навчального закладу письмово повідомляє батьків або осіб, які їх замінюють, про відрахування дитини не менш як за 10 календарних днів.

 

Рекомендації для батьків з підготовки дитини до вступу до дитячого садка

Процес звикання дитини до нових соціальних умов значною мірою залежить від внеску батьків у її виховання: рівня сформованості у неї елементарних навичок самообслуговування, гри, мовного розвитку, вміння поділитися іграшкою тощо.
Підтримуйте бажання дитини проявляти самостійність у процесі приймання їжі: сідати на стілець, пити з чашки, тримати її обома руками, їсти ложкою, їсти хліб з рідкою стравою. Привчайте дитину користуватися серветкою, дякувати після їжі.
Привчайте малюка тримати своє тіло в чистоті: позитивно ставитися до переодягання в чистий одяг, умивання, як у міру потреби, так і до та після їжі: підставляти руки під струмінь води, змивати мильну піну з рук, користуватися рушником; з допомогою дорослого користуватися носовою хустинкою.
Привчайте дитину своєчасно повідомляти про потребу сісти на горщик.
Малюку буде легше адаптуватися в колективі, якщо він знатиме не лише імена вихователів, а і буде знайомим з однією чи кількома дітьми групи ще до приходу у дитячий садок.
Дитина має знати, в яких випадках їй слід звертатися за допомогою до вихователів. Всі ці знання дитина може набути, спостерігаючи за іншими дітьми, а також удома у рольових іграх із батьками.

Як привчити дитину до ДНЗ

 

Не будуть невмійками, якщо

Ви вдягаєте плаща, вкладаєте руку в кишеню (чи ж на місці ключі, гаманець?), зазираєте на кухню (чи все вим­кнуто?), щось перекладаєте на поличці в передпокої... Аби не "стояти над душею" в дитини , не тиснути на неї, не зірватись. Хто пройшов через усе це, той знає, що спостерігати, як вдягається на прогулянку трирічний малюк - випробування не для людини зі слабкими нер­вами.

Нарешті синок таки надягає на себе курточку й роз­квітає усмішкою від вуха до вуха. І ви розумієте, що зайві десять хвилин не минули даремно. Власне, весь час, присвячений засвоєнню дитиною основ самообслугову­вання аж ніяк не змарнований. Набуття відповідних на­вичок чи не найголовніша справа для малого - в усякому разі, не менш важлива, ніж їжа, сон, прогулян­ка. Проте, на жаль, не всі батьки усвідомлюють це.

Напевно, багато хто пригадає серед своїх знайомих хоча б одну таку матусю. Вона водить дитину на малю­вання й на ритміку, на англійську й фігурне катання. Обоє повсякчас кудись поспішають і спізнюються. Ясна річ, мати не може дозволити малому розкіш самому зашну­ровувати черевики: той шпортатиметься півгодини, а зав'язуватиме шнурки таки вона. Тож ліпше відразу це зробити й зекономити дорогоцінні хвилини. Хоча цілком очевидно, що ким би син не став у майбутньому, вміння шнурувати взуття знадобиться йому будь-коли. І вчитися цієї ''премудрої" науки все одно доведеться.

Самовідчуття дитини, її самоповага ґрунтуються саме на ось таких фундаментальних навичках. Вони для неї найважливіші з-поміж усіх, адже становлять підґрунтя не­залежності. Малюк інстинктивно прагне навчитися най­перше головного для себе: вдягатися - роздягатися, їс­ти й знаходити їжу (знати, де що лежить і як цим корис­туватися), відчиняти двері, вмикати телевізор, мити руки й чистити зуби.

Деякі матері неусвідомлено намагаються перешкоди­ти цьому прагненню, зберегти за собою "ключові" пози­ції, утримати дитину в залежному стані. Якщо в неї слаб­кий характер, вона може здатися і дозволити вдягати себе майже до шкільного віку.

Готовність і рішучість оволодіти навичками вдягання більшість дітей демонструє десь у трирічному віці. Бага­тьом малятам бракує спритності, і дивитися на їхні спро­би - складний іспит для дорослого. Тож у декого зда­ють нерви, і батьки відкладають цю науку на потім. Зви­чайно, п'ятирічна дитина опановує її швидше, але ж за ці роки вона може втратити головне - бажання вчитися. Знівелюються стимули: трирічне хлоп'я неабияк пишати­меться, коли вперше застібне блискавку на куртці; п'яти­річний малюк, оволодівши цим умінням, нічого особли­вого не відчує.

Кожна сім'я по-різному долає нелегкий етап прищеп­лення дитині навичок самообслуговування, але чому ж усе-таки варто надавати перевагу? Наша порада: дотри­муйтеся послідовності, зберігайте витримку.

Коли розпочинати привчати малюка мити руки?

Між півтора і двома роками (коли вже зможете пере­конати дитину не тягнути мило до рота).

Ваша участь: розподіліть усю процедуру на кілька ета­пів - так малому буде легше запам'ятати. Наприклад:

* підставляємо стільчик, стаємо на нього;

• закочуємо рукави;

• відкриваємо крани холодної та гарячої води;

• якщо надворі зима або руки дуже забруднилися, зробити воду теплішою;

перш ніж покласти мило на місце, обливаємо водою;

• брудні місця тремо щіткою;

• щітку також вимиваємо;

• руки миємо, аж доки не почнуть "рипіти";

• закручуємо спочатку кран гарячої води, потім холодної;

• витираємо руки насухо.

Стежте, щоб малюк нічого не обминув. Допомагайте йому на складних етапах - скажімо, вичистити г з-під нігтів або витерти насухо зовнішній бік рук. Робити все від початку до кінця самостійно він навчи нешвидко. Та й вам доведеться час від часу контролювати процес, а надто результат.

Коли розпочати привчати малюка чистити зуби?

Між півтора та двома роками. Більшість дітей потребує допомоги до років п'яти-шести і контролю років семи-восьми.

Ваша участь:

• Дозвольте дитині самій вибрати свою першу зубну щітку під час спільного відвідання крамниці. Вирушайте саме за цією покупкою, і малий сприйме її як важливу подію.

• Ще напередодні дайте дитині змогу регулярно спостерігати за старшими членами родини під час чищення зубів, щоб вона забажала спробувати зробити це й сама.

• Спочатку почистіть їй зуби самі - нехай запам'ятає це відчуття.

• Кілька днів перед тим почніть вчити дитину полоскати рота. Доки вона не навчиться випльовувати всю воду не ковтаючи, не починайте користуватися зубною щіткою.

• Перший урок чищення зубів найліпше проводити м рою щіткою без пасти. Щітка має бути м'яка - це особливо важливо. Жорстка щітка може викликати болючі е. чуття в яснах, і малюк не захоче вчитися далі.

• Вкладіть щітку дитині в ручку, обхопіть її своєю ; кою і починайте разом. Спочатку вгору-вниз. Потім з боку в бік. Далі треба виполоскати рота й виплюнути воду. Більшості дітей ця процедура видається приємною і цікавою, тому намагайтеся, аби не змінилося таке ставлення до неї.

Коли розпочинати привчати малюка самому вдягатися?

Близько року. Дехто з дітей виявляє цікавість до цього ближче до двох років, і майже всім потрібна допомагати принаймні років до трьох. Особливо складну роботу скажімо, зав'язування шнурків - доведеться відкласти ще на рік.

Ваша участь:

• Спершу нехай "допомагає" вам вдягати себе: підні­має або простягає ручки, показує, що вдягти спочатку, а що потім.

* Пограйте у хованки. Одяг затулив обличчя: "Де ж на­ше малятко? Ондечки воно!" Голівка вигулькує з горлови­ни. Така нехитра гра внесе веселощі у неприємну проце­дуру натягування через голову светриків та футболок.

• Вигадуйте ігри й самі: ось гадюка заповзає у нірку; ось поїзд іде через тунель. У процесі гри дитина зможе непомітно для себе перехопити ініціативу, відчувши ба­жання вдягатися самій.

• Купуйте зручний для вдягання одяг. Уникайте свет­рів із затісною горловиною, вибирайте штанці і спіднич­ки на ґумці, а не на ґудзиках.

• Дівчаткам добре допомагають ігри з одяганням ля­льок, Просунути ляльчину руку в рукав набагато прості­ше, ніж власну. Хлопчик також може вдягнути улюблено­го ведмедика у свої маленькі сорочечки й повзунці.

• Розібратися, куди просувати голову, руки й ноги, - завдання непросте. Воно потребує часу. Більшість ді­тей легше опановує саму техніку вдягання, аніж геогра­фію отворів. Тож спершу розкладайте і давайте дитині речі, заздалегідь підготовлені. В колготках згорніть верхню частину, щоб було видно "ніжки". Светрики й фут­болки кладіть до дитини передом донизу, трохи відгор­нувши спинку.

• Залишайте вдосталь часу: неможливо вчитися сер­йозної справи поспіхом. Тож немає сенсу братися за са­мостійне вдягання вранці, коли всі поспішають (але як­що ви вранці нікуди не поспішаєте, це - найзручніший час). Дитина має успішно завершити свою справу, щоб відчути задоволення й гордість. А вам необхідний спо­кій, щоб дати їй цю можливість і допомогти. Застібайте одне одного. Впоратися з чужими ґудзиками та "блискавками" легше, ніж з власними. Тож спочатку нехай дитина потренується на вас.

Коли привчати малюка самому застібатися ?

Між двома і трьома роками. Знімну "блискавку" вам доведеться ще досить довго вставляти у вихідне поло­ження.

Ваша участь:

• Правильно вибирайте ґудзики. Ті, на яких дитина вчиться, мають бути розміром хоча б як 50-копієчна мо­нета або жетон для проїзду в метро (більші - кращі). Петлі також мають бути досить великими, щоб ґудзик легко прослизав. Якщо у блискавки відсутнє пристосу­вання, яке полегшує застібання, зробіть його самі: про­суньте в отвір застібки мотузочок або вдягніть металеве колечко від ключів. Потім покажіть, як ви з'єднуєте кінці "блискавки", і притримуйте їх унизу, доки дитина тягну­тиме колечко вгору.

Коли привчати малюка самостійно взуватися?

Близько року дитина може "допомагати" вам, правильно вставляючи ніжку у черевичок. Вчитися взуватися сама вона почне лише після двох або навіть ближче і трьох років. Шнурки облиште на пізніший час: малий спроможеться як слід зав'язати їх десь під п'ятий рік. Коли є змога, купуйте дитяче взуття на липучках. Дитина впорається з ними навіть раніше, ніж навчиться взуватися.

Ваша участь:

* Навчіть дитину розрізняти, де правий черевик, а і лівий.

• Розгортайте черевички якомога ширше, щоб ступі легко проходила досередини.

• Не забувайте хвалити дитину, яка успішно подолає хоча б один етап.

• Показуйте, як протягуються й зав'язуються шнурок. Навіть якщо малий ще не зможе відтворити ці дії, в принаймні побачив їх і зрозумів.

• Довгими й грубими шнурками легше маніпулював тож для тренування можна дати дитині свої черевики чи кросівки.

Обережніше з критикою!

• Якщо ваша донька вдягнула куртку "догори ногами" й каптурик звисає аж до підлоги, не картайте її: "Глянь, дурненька, як ти вдягнула!", а скажіть: "Дивись, яка дурненька курточка - перекинулася догори ногами! Давай допоможемо їй..."

• Якщо синок шкандибає у черевиках не на ту ногу, н кажіть, що він усе переплутав. Зверніть його увагу на те що черевички посварилися й не дивляться один на одного. Запропонуйте замирити їх.

• Якщо слон, який має бути на светрику спереду, опинився на спині, то, може, ця дрібна пригода взагалі н заслуговує на увагу. У кожному разі вона блідне пере величчю хвилини: адже ваша дитина сама, без сторонньої допомоги вдягнула цей светр! Відсвяткуйте подію. А коли вам треба кудись іти з нею, знайдіть спосіб ненароком поміняти місцями светриковий перед і спинку або ж просто вдягніть інший.

• Якщо донька не може з'єднати половинки роз'ємної "блискавки", не хапайтеся: "Дай я зроблю", а скажіть: "Знаю, це найважча справа. Давай я почну, а далі ти сам застібатимеш".